Сьогодні ми представляємо експериментальний випуск нової рубрики, присвяченої новинкам музичного ринку. Число компакт-дисків, які рецензуються в ній, обмежене трійкою через три ж причини — по-перше, все, що виходить на різношерстих фірмах, оглянути неможливо при всьому бажанні; по-друге, згідно з відомим правилом, три точки задають площину, тобто для відстеження тенденції такого числа цілком досить, і, нарешті, три — це просто зручне, «популярне» число, яке дозволяє провести найрізноманітніші операції та робити далекоглядні висновки
Відома істина про нове як добре забуте старе особливо добре підтверджується свіжими релізами музичного ринку, вірніше, тієї його ніші, де тиражі невеликі, реклама — не надто нав’язлива, а публіка — вдумлива.
Так, найцікавіший лейбл «Довгі руки» (Москва) випустив новий альбом відомого російського композитора Володимира Мартинова «Войдите!» Всі композиції цього збірника, виконані ансамблем «Opus posth», керованим уродженкою України, скрипачкою Тетяною Грінденко (інтерв’ю з нею «День» публікував минулого року), є відсиланнями до тих чи інших традицій. Так, шестичастинна п’єса, яка дала назву всьому альбому — свого роду елегійний роздум на тему біблійного, християнського подвижництва. Експресивний «Осінній бал ельфів», у свою чергу, захоплений стихією романтизму, тим чарівним часом, коли в операх і симфоніях оживали сни літньої ночі, і чарівні істоти несли безсмертні мелодії на своїх легесеньких крилах. «Послеполуденный оттдых Баха», завершальний альбом — і зовсім безприкладна спроба реконструкції життя генія в музиці. Для цієї п’єси Мартинов використав розповіді про пустощі, які чинять над Бахом його діти. Кожного разу, коли композитор після обіду занурювався у сон, хтось з його численних нащадків підкрадався до клавесина і програвав кадансовий оборот, не завершуючи тоніку. Незакінченість породжувала у свідомості Баха безліч варіантів розв’язань. Щоб заспокоїти цей свого роду композиторський свербіж, Баху доводилося підійматися, підходити до клавесина і завершувати оборот, після чого можна було знову йти відпочивати. Але незабаром інший пустун підкрадався до клавесина, і все починалося знову. Так будувався свого роду музичний потік між сном і дійсністю, і «Послеполуденный оттдых» — це якраз спроба його реконструкції, як мінімум — вельми дотепний.
В Україні, на щастя, традиціоналістські дослідження принаймні в галузі фольклору проводяться вже не окремими ентузіастами, а організаціями. Мультимедійний проект «Барви», який нещодавно стартував, здійснюють і громадська організація «Арт-екзистенція», і українська експериментальна лабораторія фольклору, і художнє агентство «Арт Велес». Почин досить масштабний — планується видання цілої серії компакт-дисків, що представляють український музичний фольклор практично всіх регіонів України, ремастеринг архівних записів, етнографічні експедиції. Один із первістків проекту — альбом Миколи Будника «Гей, на Чорному морі». Будник — безумовно, жива легенда кобзарського мистецтва. На диску зібрано найвідоміші думи, як народні, як і в авторській обробці. І це не просто народницький «оживляж», а особисте сприйняття давнього жанру сучасним майстром. Будник вкладає у виконувані ним давні кобзарські сюжети свою неповторну інтонацію, примушуючи звучати їх по-справжньому хвилююче.
Нарешті, важко обійти увагою і новинку музичного самвидаву, що цього разу тяжіє до іншої гілки традиції — афро-американської. Альбом Олександра Волгіна «Отчет эксгуматора», що вийшов у Москві на касетах і, надто обмеженим тиражем, на компакт-дисках, — особливий, по-слов’янському душевний варіант старого доброго блюзу. Відлякуюча назва — швидше, знак чорного гумору, до якого схильний автор диска, російсько-український блюзмен, талановитий поет, співак і гітарист. Десяток балад — свого роду «звіти» героя, що перебуває з реальністю в так же напружених, як і творчих відносинах. Як було сказано в культовому фільмі «Перехрестя», блюз — це коли гарній людині погано. В музиці Волгіна «погано» і «добре» — швидше, різні сторони однієї і тієї ж філософії, що дозволяє, як не дивно, виходити з усіх можливих буттєвих колотнеч, включаючи народження і смерть.
Така скромна сила традиції. Їй воістину підвладні роки і стилі. Можливо, і століття, що настало, буде саме століттям традиції — відродженої і зухвало прекрасної.
