Нова гіпотеза вчених пояснює фізичну перевагу людиноподібних мавп над людиною.
Виявляється, люди слабкіші, оскільки їм не потрібно бути такими сильними як орангутанг. У розповіді Едгара По жахливе вбивство матері й дочки спочатку приписують якійсь надзвичайно сильній людині, настільки страшні каліцтва були завдані тілам нещасних. Виявилося, однак, що злочин здійснила мавпа — велетенський бурий орангутанг з острова Борнео, якого привіз у Париж якийсь матрос.
Щодо орангутанга, Едгар По почерпнув відомості, як він сам пише, з книги знаменитого натураліста Кюв’є. Важко сказати, хто з них помилився, але орангутанги всі бурі та аж ніяк не велетенські, а від інших людиноподібних мавп відрізняються якраз цілком мирною вдачею. Хоча, дійсно, з урахуванням різниці зросту орангутанги сильніші за людину. А якщо порівняти мускульні можливості людини з нашим найближчим родичем — шимпанзе, знову ж з урахуванням різниці зросту, то виявляється: ці агресивні мавпи сильніші за нас у 4 рази. Причому у людини і шимпанзе співпадає 99% генів. Вчені давно займаються питанням: куди ж поділася наша сила?
Приматолог Енн Макларнон виявила, що в спинному мозку шимпанзе міститься набагато менше сірої речовини, ніж у людини, пишуть izvestia.ru. А саме в сірій речовині знаходяться нейрони, які сполучаються з м’язами і передають їм «наказ» мозку. На основі цих даних еволюційний біолог Алан Уокер зробив висновок, що велика кількість керуючих нейронів дозволяє нашому організму запускати в дію лише необхідну кількість м’язових волокон, а мавпа витрачає частину своїх зусиль даремно. Попросту кажучи, людина розумніше та економніше витрачає сили, а тому їй і не треба бути такою сильною як дикий предок. Професійні культуристи не враховуються.
Додатковим доказом правильності своєї гіпотези лікар Уокер вважає той факт, що людина значно витриваліша за мавпу. Шимпанзе — чудові спринтери, а людина — прекрасний стаєр. Наш мозок обмежує кількість м’язових волокон, що беруть участь у певній операції, подолати ці обмеження можна тільки в стані сильного стресу. І ми знаємо (описано десятки випадків), що саме після землетрусу матері зсували непід’ємні бетонні балки, щоб допомогти вибратися з-під них своїй дитині.
