Коротка біографія Наталії Жураковської — втілення мрії, якщо не американської, то вже принаймні української (проте тут, як і скрізь, є свій нюанс). Отже, уродженка Смоленська й випускниця КДХІ, художниця вже 10 років як перебралася в Мюнхен, закінчила тамтешню школу комп’ютерної графіки «Macro Ware», займалася ілюструванням німецького дитячого журналу «Стежина» (не забуваючи, проте, про наше «Малятко» й книжки нашого ж видавництва «Веселка»), а потім і зовсім — очолила мюнхенську студію образотворчих мистецтв для дітей і дорослих. Ось так.
Роботи Наталії Жураковської справляють дійсно враження повної «спонтанності», що називається «слідом за пензлем». Веселе оповідання не просто не змовкає ні на хвилину, а буквально ллється через край. Часом створюється враження, що художниця захоплена своєю графічною грою не менше, ніж глядачі, — принаймні, точно так само чесно не знає, що ж, власне, станеться в наступний момент у цьому строкатому й абсурдно-нестрашному світі. Проте хто його знає — за будь-якою грою можуть приховуватися тонкий розрахунок і, принаймні, залізні правила.
Наталія Жураковська, мабуть, дуже любить «гратися» з уже існуючими текстами й картинками — чи то старі газети, чи то такі ж старі афіші. Річ тут не у цікавій фактурі, що виникає (тобто суто графічному боці експерименту), а саме в бажанні обіграти обличчя, домалювавши їм зачіски, тулуби й навколишнє середовище, або, приміром, написи, які стають, звичайно, вивісками. При цьому дається взнаки солідний досвід спілкування з дитячою літературою. Принаймні, чимало робіт Наталії Жураковської — варіації на теми дитячих малюнків, їхніх немовлят архетипів, що відроджуються з кожним новим поколінням, на кшталт «точка, точка, запятая — вышла рожица кривая». Різниця полягає в тому, що в процесі гри з газетами (або в газети?) художниці вдається залишатися іронічною, тобто, іншими словами, зберігати розумну дистанцію, а в грі з дитячими малюнками (або в них?) їй це вже не вдається, оскільки вони самі по собі — велика магічна гра, навички якої абсолютно атрофуються навіть у найталановитіших дорослих.
