Фільм «Смертельні перегони» — той випадок, коли цікаве ім’я не режисера (Пол Андерсон, постановник першої «Обителі зла» і «Чужого проти хижака»), не виконавця головної ролі (похмурий і не завжди цікавий мачо Джейсон Стетхем), а продюсера. А ним є не хто інший, як Роджер Корман.
Ця людина — не просто жива легенда; фактично він, не знявши жодного хорошого фільму, справив величезний вплив на американське та світове кіно. Його часто називають королем категорії «Б», і це правда — в його доробку більш ніж 200 витворів кінематографічного трешу (від англійського trash, що означає «сміття»), причому значна їхня кількість знята в рекордно короткі терміни — від двох-трьох днів до півроку максимум, і з нечувано низькими бюджетами. Однак основний внесок Кормана у мистецтво — це режисери та актори-дебютанти, що зняли у нього свої перші фільми або зіграли в них перші ролі. Ось далеко не повний, проте вражаючий список: Френсіс Форд Коппола, Мартін Скорсезе, Джек Ніколсон, Роберт де Ніро, Джеймс Кемерон, Пітер Богданович, Чарльз Бронсон. У Кормана надзвичайне чуття на таланти, яке він не втратив і нині, у 80-річному віці: той же Тимур Бекмамбетов, автор комерційно успішних «Варт» і «Особливо небезпечного», також починав у патріарха.
Не дуже зрозуміло, що штовхнуло на такий союз Андерсона — адже його «Смертельна битва», «Обитель зла», «Чужий проти хижака» — цілком успішні проекти. Вочевидь, вирішив трохи перехопити щасливої долі корманівських учнів. Навіть сам фільм є рімейком давньої корманівської картини «Смертельні перегони 2000», де головні ролі зіграли Девід Каррадайн і Сильвестр Сталлоне. Все як слід: спочатку розповідають чергову страшилку про те, що у 2012 США накриють колосальна криза, жахливе безробіття і неконтрольована злочинність, а у в’язницях коїтиметься взагалі казна-що: там влаштовуватимуть оті самі смертельні перегони.
Правила дуже прості: треба проїхати контрольовану охоронцями трасу і прийти живим до фінішу. Зробити це непросто, бо всі авта озброєні кулеметами, напалмом, ракетами, різними видами захисту і вкриті бронею. Перегони тривають три дні. Хто виграв п’ять перегонів поспіль — отримує свободу.
Стетхем грає колишнього автогонщика Дженсена Еймса, що втратив спочатку місце у спорті, а згодом — і на сталеливарному заводі. А потім взагалі опинився у тюрмі. Загалом, весь фільм Андерсона наповнений дуже упізнаваними характерами — на кшталт такого, якого грає Стетхем. Всі чоловіки — мужні й похмурі, дівчата — сексапільні, але теж відчайдушні, а директорка тюрми Хеннессі (Джоан Аллен) — зрозуміло, холодне цинічне стерво. Однак тут не до психологічних тонкощів, бо головне — катання на скажених швидкостях, бійки і стрілянина. Все трюкацтво виконане цілком добротно і не схоже на сміттєві шедеври, за якими знають Кормана. Але і надто успішним цей фільм теж не назвеш. Вийшов, по суті, черговий, здобрений насильством кінокомікс, розвага на вечір. Лише одне цікаве питання — в якому напрямі тепер розвиватиметься Пол Андерсон? Він, навіть зі своїми «Смертельними битвами», — не Коппола, не Лукас і не Кемерон, та все ж мусить почати знімати трохи по-інакшому. Може, трохи краще, аніж до того: ім’я продюсера зобов’язує...
