Кожна людина з перших днів життя намагається дізнатися якомога більше. Максимум інформації про навколишній світ ми всотуємо в дитинстві. Найдоступнішим джерелом знання для дитини є дорослі. Матусі-татусі, дідусі-бабусі, старші брати-сестри — ось до кого звертається маля зі своїми наївними, але від того не менш каверзними запитаннями. Часом для дорослого знайти відповідь на дитяче «чому?» видається важким завданням. «Де сонце сідає спати?», «Навіщо іде дощ?», «Чому сніг білий, а небо блакитне?»
Дитина пізнає світ та формує уявлення про нього повсякчас, і батьки у цьому найкращі помічники. Хоча інколи батьки опиняються у безвиході й не мають що відказати своєму дитинчаті. Хто ж допоможе батькам розібратися у цьому безкрайому морі запитань? Звичайно, казка!
Талановита письменниця Зірка Мензатюк тонко відтворила у своїх казкових оповіданнях дитяче світобачення у книжці «Як до жабок говорити», видану в київському видавництві «Грані-Т». Для дорослого казковим є щось неможливе за будь-яких обставин, для дитяти — можливо усе! Справжнє блакитне кошеня, яке ловить вередливі зірки, вітер-розбишака, хмари з ананасового морозива і навіть сніг улітку. Таким чином авторка знайомить дорослого читача з дитячим світобаченням і водночас показує дитині світ дорослих, який вона має ще осягнути.
Звичайний хлопчик Іванко, яких повно у кожному дворі, видається диваком, оскільки вірить у те, чого ніхто не бачить. Саме тому великі та малі називають його чарівним. Уночі до нього приходить блакитне кошеня, точнісінько таке, як на піжамі. Пояснення матусі, що кошеня несправжнє й вигадане художником, Іванко відкидає одразу. Адже, якщо хтось його намалював, значить воно існує і художник його бачив. Такі казочки допоможуть батькам краще розуміти, про що думає їхня дитина, залишаючись наодинці з собою та своїми вигаданими друзями або ворогами.
Решта маленьких казочок допоможуть дітям краще зрозуміти світ, що їх оточує. Невеличкі оповідання пояснюють, як з маленької квіточки виростає великий гарбуз, чому долиною цвіте бузьків вогонь, ведмежа цибуля та заяча конюшина. Походження різних назв часто цікавить дитину, але не всі ми, дорослі, можемо їх розтлумачити. З. Мензатюк спробувала дещо пояснити, і ця спроба виявилась вдалою для обох поколінь — і для батьків, і для дітей. Разом вони матимуть змогу навчитись говорити до жабок, ластів’ят, равликів, інших істот, а також закликати дощ, співаючи пісень.
Найбільше зачепила казочка про зайчика, який сидить край дороги і передає гостинчики діткам. Він не зміг продати на ярмарку свій страх, але отримав силу-силенну подарунків. (Досі не розуміла, чому дідусь, принісши гостинця, видавав їх за подарунки від зайчика. Лише тепер, подорослішавши, знайшла відповідь на своє дитяче запитання.) Як виявилося, той зайчик і досі там сидить і роздає подарунки.
Книжка казок для дітлахів та батьків про дитяче світосприйняття та доросле бачення світу дитинства не залишить вас і ваших дітлахів байдужими.
