Концерт гармонійно вплівся у канву ХХХ Міжнародного фестивалю музичного мистецтва «Віртуози» та мистецького проекту «Карпатське танго». Невідомі пісні та інструментальні п’єси, написані видатним композитором Кос-Анатольським ще у далекі 1940—1960-ті рр. виконували інструментальний ансамбль «Високий Замок» та переможниця проекту «Шанс» Олеся Киричук, володарка гран-прі І Міжнародного конкурсу імені Квітки Цісик Оксана Муха і дослідник культурної спадщини Львівщини Орест Цимбала. Долучився до проекту виконанням кількох творів Анатолія Йосиповича й композитор, піаніст, музикознавець, «Галицький Моцарт», а ще — організатор Музичного фестивалю імені Кос-Анатольського, що вже багато років відбувається на батьківщині композитора в Коломиї, професор Олександр Козаренко.
— Цей вечір присвячено відкриттю архіву естрадних композицій Анатолія Кос-Анатольського, — розповів «Дню» керівник проекту Андрій ЯЦКІВ. — Ідейним його натхненником є Орест Цимбала — дослідник пісень 1940—1950-х років. Він спілкується з удовою композитора пані Надією Кос, яка спеціально для Ореста знайшла товстелезні папки, списані власноруч композитором, на багатьох з яких було олівцем вказано: «При виконанні не вказувати імені та прізвища автора».
— Чому?
— Ми знаємо, що Анатолій Кос-Анатольський був видатним діячем у сфері музики радянської доби. Впродовж багатьох років очолював Львівське відділення Спілки композиторів, був депутатом Верховної Ради УРСР. Звичайно, такий рівень не дозволяв людині відкрито проявляти свої справжні почуття — мусив бути великим дипломатом, вирішувати справи на державному рівні, тому й писав у шухляду, бо не хотів оприлюднювати свої почуття і розчарування, був переконаний, що не має права представляти себе простою людиною, яка здатна переживати тонкі душевні пориви. Й не вірив, що ці твори колись виконуватимуться, тим паче, що написані у легкому жанрі — у ритмах фокстроту, чарльстону, твісту... Це те, що не толерувалося радянською системою.
— Чим ви керувалися, обираючи виконавців?
— Наш проект — суто естрадного спрямування, вважали, що класичне бельканто, навіть дуже потужне, не годиться. Тому й схилилися до естрадних виконавців — Цимбали, Киричук та Мухи, яким, крім усього іншого, ментально ця музика дуже близька і які мають відповідну харизму подачі цих речей.
Найстарша за віком пісня, виконана у концерті (танго «Все це давно вже за нами», написане 1942 року), присвячена першому коханню Кос-Анатольського — Паулі. Це відгук композитора на звістку про трагічну загибель коханої, єврейки за національністю, яку розстріляли німці. А загалом організатори побудували вечір на музиці із «трьох ключів» — це три кохання Кос-Анатольського — Паула та дружини — Соня і Надія. А музика перегукувалася із житейськими спогадами самого композитора, що відтворювалися з аудіозапису на тлі фото із сімейного архіву композитора.
Глядацька зала Львівської філармонії була переповнена. Серед публіки — багато людей, котрі особисто знали Анатолія Кос-Анатольського, зокрема — поетеса Анна Канич, доцент Львівської музичної академії Олександр Зелінський (він прийшов на концерт із партитурами), сестри Байко, ветеран Львівського телебачення режисер Галина Ярема, жіноче пісенне тріо «Крайня хата»... Не обминула увагою концерт дружина міського голови Львова — Катерина Кіт-Садова. Була присутня й удова композитора Надія Кос — публіка вшанувала її оплесками.
Судячи з того, з якими гарними емоціями (і з боку втілювачів, і з боку слухачів) перебігав концерт, невідомі дотепер пісні Кос-Анатольського посядуть чільне місце в репертуарі сучасних виконавців.
ДОВIДКА «Дня»
Анатолій Кос-Анатольський (1909—1983 рр.) народився у Коломиї. Ріс у сім’ї лікаря та піаністки. Закінчив Львівський музичний інститут ім. Лисенка, був професором Львівської консерваторії. У творчому доробку композитора: опера «Назустріч сонцю», оперета «Весняні грози», балети «Хустка Довбуша», «Сойчине крило», «Орися», вокально-симфонічні твори, романси, зокрема «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» на слова Івана Франка, й естрадні пісні, серед яких — хіти 1960-х «Білі троянди» та «Зоряна ніч».
Близько 40 років Кос-Анатольський очолював Львівську організацію Спілки композиторів. За словами професора Козаренка, «завдяки Анатолію Йосиповичу народилася велика плеяда музикантів, диригентів і композиторів. Стараннями Коса був звільнений із заслання Василь Барвінський. Був «освячений» допомогою Кос-Анатольського й Мирослав Скорик, який приїхав із Сибіру. Анатолій Йосипович був помічною людиною — допомагав у вирішенні і творчих, і життєвих питань. Це був будівничий музичної культури».
Дослідники творчості Кос-Анатольського стверджують, що музика була для нього понад усе, тому митцеві й вдалося так багато написати. Його називали «співцем Карпатського краю», він склав 500 музичних творів і сотню критичних публікацій, а ще писав поезію, і уже його вірші лягли в основу пісень інших композиторів. «Він був композитором щасливої долі, бо його твори виконували як за життя, так і після смерті», — наголошує Олександр Козаренко.
Більшість учнів Кос-Анатольського нині відомі на світовому рівні. Це Олег Криса, Юрій Мазуркевич, Богдан Янівський, Віктор Єресько, Богодар Которович та ін. І всі вони завжди згадували свого педагога як людину глибоких знань, чудового оратора і прискіпливого митця.
