«День» розповідав про програму урочистих заходів з нагоди ювілею мистецького вишу, а вона, ця програма, – креативна та різноманітна і скерована на те, щоби відобразити актуальний зріз життя академії як лідера мистецької освіти та підкреслити її роль у вихованні творчої молоді (див. публікацію «Vivat Akademia: Львівська національна академія мистецтв святкуватиме 75-ліття» від 11 грудня 2021 р.).
Кілька днів тому в межах святкувань ювілею ЛНАМ у її музеї відкрили виставку «Сторінки історії: час «відлиги». У показі – 35 творів 15-х авторів – випускників навчального закладу середини 1960-х років. Куратор виставки – завідувач кафедри художньої кераміки Львівської академії мистецтв, професор, доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Національної академії мистецтв України Орест Голубець, який опублікував у соціальних мережах кілька важливих і ґрунтовних тез щодо експозиції «Сторінки історії: час «відлиги» і не тільки:
«1. Чому саме період "відлиги"? Бо за значимістю в українській історії ХХ століття його можна прирівнювати до “українізації” 1920-х. Без нього неможливо уявити національне відродження кінця 1980 – початку 1990-х років: надто великим міг виявитися часовий розрив. Важливим досягненням “відлиги” було формування нового покоління української молоді, яке протиставило ефемерним радянським ідеалам пріоритети власної гідності та особистісної ідентифікації. У творчому молодіжному середовищі відбувалися чи не найголовніші мистецькі події. Навчальні аудиторії нашого інституту відвідувала когорта визначних у майбутньому творчих особистостей. Саме їм судилося згодом сказати вагоме слово в українському мистецтві, спричинитися до процесів його відродження і здобуття міжнародного авторитету.
Період “відлиги” сприяв зародженню явища, значення якого для українського мистецтва ХХ століття важко переоцінити. Нонконформізм представляв своєрідний феномен, який водночас сприяв збереженню кращих здобутків національного мистецтва і забезпечував співрозмірність пошуків наших художників з творчістю їхніх колег за кордоном.
2. Поява "зіркового" покоління не була заслугою псевдореалізму та радянського академізму, котрі панували в той час у навчальному закладі. Молодь гуртувалася на неофіційному рівні довкола видатних особистостей, які досконало володіли основами модерного мистецтва та ретельно їх зберігали. Саме тому практично всі учасники виставки назвали своїми вчителями Романа Сельського і Карла Звіринського, а також Данила Довбошинського, Дмитра Крвавича, Софію Караффу-Корбут.
3. Нонконформістські тенденції знайшли у Львові особливий шлях прояву. Сама назва місцевого навчального закладу вказувала на переважання різновидів декоративно-ужиткового мистецтва, яке, на думку радянської влади, не здатне було виконувати важливі ідеологічні завдання, а тому не підлягало надмірному контролю. Відчувши цю “слабинку”, значна частина молодих львівських художників свідомо спрямовувала свою творчу енергію у сфери декоративно-ужиткового мистецтва. Під прикриттям “мистецтва третього рангу” формувалися художники, творчий доробок яких став помітним надбанням української культури ХХ століття: випускники кафедри художньої кераміки – Андрій Бокотей, Петро Кулик, Любомир Медвідь, Петро Маркович, Іван Марчук, Ярослав Мотика, Роман Петрук, Богдан Сорока, Зиновій Флінта та випускники кафедри художнього текстилю – Ігор Боднар, Олександра Цегельська-Крип`якевич, Олег Мінько, Іван Остафійчук, Наталія Паук, Стефанія Шабатура і багато інших.
4. Виставка переконливо засвідчує, що традиції львівського мистецького середовища не можуть базуватися на академічній освіті радянського зразка, яка прагнула знищити основи європейського модерного мистецтва. Саме воно творило основу львівської мистецької школи. Цілком очевидно, що образотворчі здобутки наших митців-модерністів співрозмірні з кращими творами їхніх колег за кордоном».
На підсумок Орест Голубець піднімає й болюче питання відсутності в академії музею, де мали би бути відображені найкращі здобутки поколінь випускників ЛНАМ у їх історичному зрізі.
Довідково:
Львівська національна академія мистецтв є одним з провідних закладів вищої освіти в Україні, де формуються творчі особистості.
Заснована 1946 року на основі Львівської художньо-промислової школи.
До 1994 року заклад функціонував як Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва, згодом ‒ Львівська академія мистецтв. 2004 року Указом Президента України закладу надано статус національного.
Академія є активним творчим і дослідницьким середовищем, пропонує здобуття вищої спеціалізованої освіти на трьох рівнях – бакалавр, магістр, доктор філософії та доктор мистецтва. Тут активно розвиваються різні напрями декоративного мистецтва (художня кераміка, художнє скло, художнє дерево, художній метал, художній текстиль), образотворчого мистецтва (монументально-декоративна скульптура, монументальний живопис, сакральне мистецтво, актуальні мистецькі практики), дизайну (дизайн середовища, дизайн одягу, графічний дизайн), реставрації творів мистецтва, культурології, історії і теорії мистецтва, менеджменту мистецтва.
Фото з ФБ-сторінки Ореста ГОЛУБЦЯ
