Щорічно у ніч із 6 на 7 липня музей під відкритими небом «Пирогів» і київське козацьке містечко «Мамаєва Слобода» відтворюють давні звичаї святкування Івана Купала. Саме ці місця є найпопулярнішими серед поціновувачів українських традицій. У «Пирогові» «поганське» свято організовують вже тридцятий раз поспіль, а тому в програмі заходу — узвичаєні народні співи, плетіння вінків, стрибки через купальське вогнище, спалення Марени та Івана.
«Усі атрибути, звичаї й обряди під час святкування Купала були дуже схожими на всій території України, — говорить організатор свята Ніна Зозуля. — Тому в нашому музеї святкування почалося із традиційного вінкоплетіння. Ми запросили шість колективів із Київщини, Черкащини та Житомирщини, які показали усім охочим різні способи поєднання квітів у вінках». На святкуванні Купала у «Пирогові» рідко можна побачити дівчину без вінка. У цей день він стає наймоднішим аксесуаром та окрасою жіночого образу.
Ідеї святкування Івана Купала у «Мамаєвій Слободі» — лише три роки. Організатори дійства, окрім звичних обрядів, пропонують сучасне бачення культури наших предків. Щороку закохані пари шукають тут скарби, які, за легендою, козаки втопили в озерах на території парку. За словами одного з організаторів Людмили Столярчук, завдання квесту — не шукати золото, а з’єднувати серця. Пари мають проявити сміливість, спритність та кмітливість.
«У «Мамаєвій Слободі» вірять, що в Україні багато захованих скарбів. Проте козаки часто зачаровували свої багатства, аби вороги не могли їх знайти, — розповідає Людмила Столярчук. — І лише на Івана Купала ці чари зникають. У пошуках скарбу пари повинні відшукати шлях до ворожки чи Мамая, виконати їхні завдання та в дечому покластися на долю і везіння. Серед найцінніших призів — палкі поцілунки та обручки».
Попри те, що сьогодні, як, наприклад, у «Мамаєвій Слободі», можна взяти участь в модернізованих святкуваннях Івана Купала, що надає давнім традиціям нового звучання, автентику та потребу розуміти її ніхто не відміняв. За старим стилем це був день літнього сонцевороту, коли наші предки вшановували Дажбога — бога найбільшого небесного світила. Найчастіше ж назву свята пов’язують із Купайлом, який був покровителем родючості, зелені, лікарських рослин і молодості. Подейкують, що цього дня він одружився з богинею води Ладою. Саме тому існує традиція запускати вогняне колесо біля водоймища, що уславлює поєднання двох стихій — творців світу. У давнину вогнище розпалювали у кожному селі. Причому робити це доручали найсильнішому і найповажнішому чоловіку. Стрибки через вогонь до сьогодні символізують очищення душі і тіла. Вода ж у купальську ніч набуває не лише особливої сили та цілющості, а й... небезпеки. Лише сміливці наважуються скупатися у відкритих водоймищах.
Дата давнього язичницького гуляння збіглася з днем народження християнського святого Івана Хрестителя. Після хрещення Київської Русі свята двох вірувань синтезувалися у народній свідомості, через що й виникла сучасна назва — Івана Купала. До речі, це свято традиційно вважалося святом для молоді, тому цього дня дозволялися будь-які розваги.
Цікаво, що звичай святкувати Івана Купала, попри усталену думку, не суто слов’янський. Традиція, так би мовити, обмінюватися енергією з природою у ніч із 6 на 7 липня існує також у європейських країнах: Німеччині, Австрії, Італії, Великобританії. До речі, у козацьке містечко «Мамаєва Слобода» цього року прийшло чимало іноземців, які попередньо приїхали сюди на лицарський турнір. Організатори заохочували туристів знижкою — у випадку, якщо вони одягнуть вишиванку чи вивчать кілька українських фраз. Серед учасників квесту була пара з Польщі, яка давно цікавиться нашою культурою.
Етнопсихолог і бандурист Олександр Гончаренко приходить на такі заходи щороку. Мелодії його старосвітської бандури створювали атмосферу незвичайного свята. На його думку, найбільшу силу в день Івана Купала має слово. Замовляння і побажання, сказані у цей магічний вечір, мають обов’язково справдитися.
«В урбанізованому світі ми всі стали егоцентричними, — говорить Олександр Гончаренко. — Мабуть, винний у цьому стрімкий розвиток цивілізації. Буде некоректно порівнювати емоційне наповнення давнього і сучасного варіантів Івана Купала, адже тоді людина жила у повній гармонії з природою. Сьогодні ж такі свята допомагають відчути своє коріння і встановити зв’язок із предками».