У Національній академії образотворчого мистецтва й архітектури відкрилася виставка художніх робіт Юрія Чеканюка. Їх історія дуже незвична, тому що ніхто не знав про їх існування. Колеги майстра по академії розповіли, що не так давно там проходила виставка робіт викладачів, і Чеканюк… нічого не подав. Подумали, що у нього нічого й немає. Навіть жінка не здогадувалася про доробок чоловіка, якого той не тільки ніколи не виносив на суд глядачів, а й ховав від неї. Ірина Олександрівна розповіла, що знайшла роботи… під диваном. 25 років праці, творчих експериментів і суцільних таємниць. Все, крім відомих ілюстрацій до книг, було заховано. Але все таємне, як відомо, рано чи пізно стає явним — диванні таємниці Чеканюка — не виняток.
На відкритті виставки багато говорили про драму митця, що переосмислює жорстокість оточуючого світу, чутливу, тонко темперовану — мов клавесин Баха — душу, аристократизм та шляхетність духу… Дивлячись на роботи Ю. Чеканюка та зважаючи на їхню історію, з цим важко не погодитись. Сам майстер вважав, що для нього важливіша архітектура, але, як виявилось, — він художник. До речі, столичний Будинок меблів — це справа його рук. Як зауважив на відкритті виставки професор Подерв’янський, конструктивізм його малюнків взятий із архітектури, відзначивши також «віджатість» картин. Вшанувати пам’ять митця прийшли А. Чебикін, Л. Скорик, Д. Чилачава.
Основні мотиви художнього спадку Юрія Чеканюка: сакральна тематика, екзотичні орнаменти, жіночі обличчя та тематичні книжкові ілюстрації. Важко говорити про якусь спільну стилістику робіт, адже такі різні теми потребують відповідних підходів. Це й важкі, ламані, мов долі, лінії у «Фольклорі України», і похмурі тони драматичного Шекспіра, і динаміка та об’ємність неймовірних ілюстрацій до «Мідного вершника» Пушкіна й невимушена простота ілюстрацій до Купріна, Сент-Екзюпері, Павличка, Фіцджеральда, Драча. Окрема тема японські та індійські мотиви. Ніколи не бувши у країні вранішнього сонця, Чеканюк створив такі картини, що самі японці, кажуть, були у цілковитому захваті й дивувалися: як це могла створити людина, що ніколи не бачила Фудзіяму. Індійська природа та елементи побуту заворожують не менше. На виставці також експонуються два автопортрети митця, які ще чекають свого «дешифрувальника»
