Аншлаг на одній з останніх вистав у Національній опері можна пояснити не лише відомою любов’ю київської публіки до чудових творів Джузеппе Верді. У «Травіаті» дебютувала молода співачка Зоя Рожок (колоратурне сопрано) — власниця ніжного голосу красивого тембру. Її спів був віртуозним, а трактування партії Віолетти запам’яталося публіці чарівливістю юності, свіжості й безпосередності в сценічному втіленні сильного та нещасного характеру.
Публіка з цікавістю слухала дует Зої Рожок із прекрасним молодим солістом-тенором Дмитром Поповим, який виконав партію Альфреда з небувалим темпераментом і захопленістю. Його натхненний спів яскраво контрастував з образом витонченої вмираючої героїні — Віолетти. Особливо зворушливо був переданий цей контраст в останній картині вистави. Всіма знехтувана, невиліковно хвора, колись чарівна парижанка вже змирилася зі своєю страшною долею. Знаменита арія Віолетти прозвучала в цій сцені одночасно й піднесено, й пристрасно, й сумно. Стоячи навколішки і звертаючись до Господа, Віолетта прощалася з життям... Трагедійність і зворушливість цієї мізансцени нікого в залі не залишила байдужим. У кімнату Віолетти вдирається Альфред, і вмираюча кохана на хвилинку забуває про свою хворобу — цей розкішний дует, чудово втілений артистами, стає апофеозом опери...
Зоя Рожок — лауреат Міжнародного конкурсу вокалістів, аспірантка Національної музичної академії України імені П. Чайковського. Крім партії Віолетти в «Травіаті», вона виконала на сцені Національної опери партію Розіни в «Севільському цирюльнику» Россіні.
Варто привітати прагнення столичної опери до пошуку нових талановитих вокалістів. Ось лише шкода, що про дебютантів нічого не повідомляється в програмі вистави (прізвище вокаліста в буклеті вписують олівцем). А публіці хочеться що-небудь дізнатися про нову співачку. Наприклад, таку інформацію можна вмістити в невеликому вкладиші, в якому були б відомості про творчу біографію з фотографією молодого артиста.
