Вистава «Фердидурке» — перша інсценізація роману Вітольда Гамбровича в Україні, проект продюсерської агенції «Мистецьке березілля» за участю акторів Черкаського театру ім. Тараса Шевченка. Ця експериментальна постановка відомого в Україні режисера-авангардиста та продюсера Сергія Проскурні стала справжньою подією московського театрального життя, яка була показана в рамках мистецької програми «Польський театр: вчора і сьогодні» на сцені Центру ім. Всеволода Мейєрхольда.
Як зауважив Андрій Гасюк — секретар Посольства Російської Федерації в Україні, драматург, перекладач, — «вистава є надзвичайно важливим кроком у розвитку українсько-російських відносин у сфері культури. Безумовно, це подія: адже в Росії, звичайно, знають Театр ім. Франка, Театр ім. Лесі Українки, але щоб провінційний театр — у найкращому розумінні цього слова — настільки голосно заявив про себе, такого ще не було».
«Нам дуже важливо показати «Фердидурке» в Польщі. Вистава заслуговує на те, щоб якнайбільше глядачів побачило такий потужний, цікавий, оптимістичний для польської спільноти проект», — підкреслює Магдалена Гумковська, заступниця директора Польського інституту в Києві. Дійсно, найближчі плани Проскурні не оминають увагою батьківщину Гамбровича. А от коли побачить виставу Київ? Питання залишається відкритим. Справа в тому, що прем’єра в столиці планувалась десь наприкінці листопада 2004 року. Та коли вже було сплачено оренду, розіслано запрошення, сталася помаранчева революція, тому гастролі вирішили перенести на невизначений термін. Невизначеним він залишається і сьогодні. Надіємось, кияни та гості міста все ж матимуть змогу особисто переконатись в унікальності «сумного фарсу про доросле життя», як назвала виставу московська «Афіша» та «Філософії в жанрі фарсу» (рядок з інтернет-видання WeekEnd.ru).
Сам Сергій Проскурня лозунгом своєї театральної фантазії за мотивами романа Гамбровича зробив слова «У кожного своя «Фердидурке». Назвою свого дебютного роману Гамбрович взяв незрозумілий неологізм, не розтлумачуючи його читачу. За однією з версій, «fair d’hideurque» французькою означає „паплюжити», тобто наділяти когось безглуздим образом. Отже, фердидурке дійсно у кожного своя...
За словами зайнятих в цьому проекті, індивідуалізація розкриття теми була цікавим експериментом для акторів. Бо безпосереднє зіткнення із новою естетикою, новим режисерським баченням дуже позитивно спрацьовує на зростання особистої творчої майстерності. До речі, майстерність акторів Черкаського театру дуже висока — досягнуто того рівня, коли можна скласти конкуренцію столичному театру. Сам Проскурня задоволений працею з людьми, в яких «світлі і чисті творчі сили, стимул ідеї». З ними легше втілити в життя внутрішню драму закінчення дитинства, коли наївні дитячі мрії розбиваються об твердь реальності. Вистава «Фердидурке» — саме про це.
Хоча доросла реальність — теж наш витвір, фундаментом якого є старі рожеві дитячі капці. І якщо щось не виходить, може, варто повернутись до тієї межі свого життя, де ми зняли оті капці — тим паче, Проскурня допомагає знайти туди дорогу.
