Традиційно виставка Феодосія Гуменюка у галереї «Мистецька збірка», що на Терещенківській, почалася зливою. Автор згадує, що минулого разу перед виставкою в Лаврі періщив дощ, тому цього разу він зовсім не здивувався.
Більшість експонованих робіт — літографії. Перша картина, що відкриває виставку, зображує святих на фоні камбали. Пан Гуменюк пояснив: «Ця робота побудована як хрест, терновий вінець — символ страждання, мак — де насіється мак, там і родить земля. Я тривалий час жив у Петербурзі, там є Музей етнографії, де збереглися тільки два примірники чумацької ікони. Чумаки робили такі ікони: риба камбала, а на ній зображення Спасителя й Божої Матері. На рибі, тому що риба — символ Христа. От я тоді накупив камбали, засушив і розмалював. Її не треба ѓрунтувати, там сама плівка така, що на неї добре лягає фарба. До мене люди приходили, дивувалися. Але один художник побачив це у мене й запозичив. Я намалював з десятка два, а він штук 50—60, і виставляв тоді в Планетарії, та звісно ж не сказав нікому, що це він у мене запозичив».
Тушшю та пером написаний селянський натюрморт: сніп, вода, працьовитий віл та інші елементи селянської праці. Ряд робіт — кольорові літографії, кожна з яких створюється у кілька етапів з 7—8 відбитків (кожен колір — то окремий шар). Спочатку йде робота над світлими кольорами, потім темніше й темніше, вони сохнуть, тоді працюють над наступними шарами.
Феодосій Гуменюк у 1965 році вступив до Петербурзької академії, адже в ті часи всі дороги вели до Петербургу, і успішно її закінчив у 1971 році. Хто має вищу освіту, для тих там відкриваються двері до розкішних великих бібліотек. У бібліотеці Салтикова-Щедріна є український відділ, де Феодосій Гуменюк проводив увесь вільний час, читаючи книги та журнали, що були заборонені на Україні (Грушевського, Яворницького, журнали «Українська хата», «Основа» тощо). Там наш герой і зацікавився українськими звичаями й обрядами. Читаючи про кожен обряд, Гуменюк проводив свою паралель — у своїй уяві зображав, як відбувається той обряд, і переносив на папір. Це і жнива, коли збирали врожай, і Івана Купала, коли колесо пускали з гори й підпалювали, Обливальний понеділок — після Великодня хлопці обливали дівчат, що не вийшли заміж. «На ярмарок», де везуть глечики на Сорочинський ярмарок. Але щоб продовжити писати подібні роботи, треба поринути в той світ знову, вчитатися, повністю переключитися. В Петербурзі було складно працювати в невеличкій майстерні. Потім Феодосія запросили до Києва викладати в Академії мистецтв і дали чудову майстерню (63 метри квадратні) на Хрещатику. Десять років уже він викладає в майстерні історичного живопису.
Окрема серія акварельних робіт об’єднана під назвою «Українське козацтво». До кожної роботи є літературний опис. Цю серію Гуменюк підготував для календаря, який видали, але на думку автора, недостатньо якісно і пізно. Тож є надія, що він буде перевиданий, адже яскраво передає дух українського козацтва (хорунжі, українські музики, полковник, гетьман тощо).
Як говорить Феодосій, він «пише великі історичні картини, а це — пластична розробка, розминка». Величезні історичні полотна 2 на 5 метрів — ось картини, з якими асоціюється ім’я Феодосія Гуменюка. І виставки відповідно проводяться нечасто і у великих музейних приміщеннях (наприклад, музей ім. Т.Шевченка). Ця виставка — виключення. Вона здивувала відвідувачів, адже це камерна виставка у невеличкій, але затишній галереї в центрі Києва. Тут зібрали графіку, яку не кожного дня побачиш.
Окрім викладання та роботи в майстерні, Феодосій активно їздить на художні пленери. Не так давно їздив до Стамбула. А щойно повернувся з пленеру в Грузії, організованого одеситом Михайлом Пархоменком.
