Ми з фотокореспондентом потрапили не в зовсiм слушний момент. Режисер картини Микола Мащенко гнівався, робота не ладилася. Піротехніки ніяк не могли підгадати з ефектним вибухом, а каскадери жваво скакали на конях, але красиво падати, як підкошені, у них чомусь не виходило. Плюс до цих накладок на знімальному майданчику вітер постійно міняв напрямок. Тiльки оператор візьме у фокус «картинку», піротехніки запалять багаття і смолоскипи, а дим, немов знущаючись з кіношників, починає дути в протилежний бiк... Поки кінематографісти репетирували, а Микола Павлович особисто показував, як потрібно працювати в кадрі, ми розглядали околиці.
«Мамаєва слобода» — шматочок української архітектури і побуту в межах Києва (слобода розмiстилася в парку масиву «Відрадний»). Це міні-Пирогово. Гарнi хатки, церква, подвір’я козаків, млин, два озера. Чотири роки тому почалося будівництво слободи. З одного боку, відтворюється шматочок старовинної Наддніпрянщини, а з іншого, — дендропарк із флорою і фауною, на площі якого створено комплекс гетьманської пори середини XVIII сторіччя. Ставком пливе сімейство каченят. Вода прозора: навіть черепаху величиною з долоню видно, плещуться мальки — краса. Травневе сонечко припікає. Хочеться прилягти на травичку, послухати щебетання птахів, але суворий голос Мащенка не дає розслабиться: «Увага! Приготувалися! Мотор!»
Ця картина — улюблена «дитина» Миколи Павловича. Ще 2002 року, коли «День» робив репортаж про початок зйомок стрічки «Богдан-Зіновій Хмельницький», Мащенко признався, що довгих десять років він ішов до цієї теми. Фільм народжувався важко з багатьох причин. Він потребував великих фінансових витрат (масовка, історичні костюми, батальні сцени), студія фактично не працювала, а тут ще зміна влади у верхах (Віктора Ющенка, який запустив кінопроект, зняли з прем’єрської посади). Ось і довелося знімати уривками: з’явилися гроші — працюємо, а немає — відпочиваємо. Потім Мащенко сам пішов з посади керівника Кіностудії ім. О. Довженка, пояснюючи свій крок тим, що хоче закінчити фільм, зосередитися на творчих питаннях. Микола Павлович запропонував очолити студію Вікторові Приходьку. Але «старожили» кіно нового керівника не прийняли. Відбулася зміна пріоритетів. Були скандали, петиції, судові засідання. Нині студія стала гордо називатися держпідприємством «Національна кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка», яким керує гендиректор І. Ставчанський. Гучні скандали припинилися, але бродіння і невдоволення в колективі залишилися: адже як не крути, а кіностудія все одно простоює. Сьогодні жодного (!) нового художнього фільму не знімають. Життя вирує у тих, хто зайнятий при підготовці телекартин, мюзиклів і знімає кінодебюти... Начебто отримали техніку — радійте, але нова камера виявилася в некомплекті. Це сталося тому, що купувалася апаратура через посередників. Хтось щось не додивився — і, як кажуть: «Маємо те, що маємо»! Ось і виходить, що «Богдан-Зіновій Хмельницький» — багатостраждальна стрічка.
У «Мамаєвій слободі» Мащенко знімав батальну сцену, відтворюючи історичні події: затишшя між поляками і козакам закінчилося, відбулося перегруповування сил і знову почалися атаки Речі Посполитої на Україну. Знову дим і чад війни над мирними хатами в’ється...
«Богдан-Зіновій Хмельницький» робиться в двох варіантах: двосерійний художній фільм і телеверсія (вона складатиметься з чотирьох картин). Стрічку знімали різні оператори. Спочатку працював Сергій Борденюк, а нині Олександр Чорний. У «Мамаєвій слободі» дозняли натуру, а в павільйоні кіностудії — декілька великих планів. Мащенко вважає за краще у своїх картинах відкривати нові обличчя акторів, які не надокучили на кіноекрані. На головну роль — гетьмана Хмельницького — він запросив Володимира Абазопуло, який працює в Театрі ім. І. Франка. Цей актор прекрасно володіє різними видами зброї (віртуозно фехтує шаблями, мечами, шашками). До речі, Абазопуло поставив усі бої в легендарному спектаклі «Енеїда» і вже багато років навчає франківську молодь каскадерської майстерності, сценічному руху. Декілька років тому з Володимиром сталося нещастя. У нього почало боліти горло, довелося робити операцію, але вона не допомогла — зник голос. Що робити? Для артиста — це вирок, але Володимир — людина сильної волі. Він не пішов з професії. Продовжує активно працювати в театрі, кіно, викладати. Наприклад, в антрепризі Бенюка Хостікоєва «Про людей і мишей» він грає роль негра, якого витягнули iз зашморгу (вигадка режисера Віталія Малахова, яка пояснює глядачам, чому голос героя звучить дещо механічно, посилений мікрофоном). У Театрі ім. І. Франка Абазопуло грає в «Майстрі й Маргариті», «Ревізорі», «Ромео й Джульєтті». У картині Мащенка всі трюки Володимир виконував сам, а ось озвучувати Хмельницького кінорежисер запросить іншого актора. Фільм практично готовий і до кінця року повинен вийти на екрани.
