4 червня у Палаці «Україна» відбувся великий концерт «Пісне моя — моя Україно», який по суті був творчим вечором Анатолія Авдієвського — народного артиста СРСР, художнього керівника Національного хору ім. Г.Верьовки, лауреата Шевченківської премії, професора, академіка.
У далекому 1958 році почалася трудова діяльність Анатолія Тимофійовича. Він стояв біля витоків створення Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок». Потім працював у Черкаському українському народному хорі. І вже 35 років його ім’я нерозривно пов’язане з хором ім. Верьовки.
Програма вийшла різноманітна. Артисти почали вечір з музичної композиції «Золоті ворота», що розповідає про часи Київської Русі. Потім а капелло виконали «Святий Боже». Майстер знайшов новий нюанс в аранжуванні популярних народних пісень «Ой, чий то кінь стоїть», «Діброва зелена», «Їхав козак з України», «Вийди, Грицю, на вулицю». Справжнім театралізованим дійством стала композиція «Сорочинський ярмарок», у якій взяв участь знаменитий читець Анатолій Паламаренко, якого з хором пов’язує багаторічна творча дружба. Уперше як соліст дебютував Михайло Катрич. Коли хлопця викликали на біс, то він так розхвилювався, що закінчив виступ раніше за хор.
Були й технічні накладки. Після темпераментного «Гопака» половина мікрофонів вийшла з ладу. Звук, прямо скажемо, підводив. Саме тому, що Палац «Україна» не може створити нормальних умов для виступу великих колективів (адже потрібно визвучити всіх хористів), то Анатолій Авдієвський багато творів не міг включити в цю програму. На жаль, фактично два десятиріччя глядачі не можуть познайомитися з оригінальною роботою хору — першою фолк-оперою Євгена Станковича «Цвіт папороті». Спочатку її творців оголосили націоналістами, потім на заваді стали фінансові труднощі, а тепер — технічні. До своїх гастролей у Латинську Америку хор підготував знамениту мексиканську «Кукуруку Палома» і венесуельську «Степова душа». Ці нові роботи були дуже тепло прийняті глядачами, як і добре відомі — шевченківські «Думі мої» і «Многіє літа», які давно стали візиткою хору. Мажорний акорд вечора — виконання «Реве та стогне Дніпр широкий», коли на сцену вийшли всі учасники програми — Національний хор ім. Верьовки і вихованці його навчальної студії, Поліський ансамбль пісні і танцю «Льонок», фольклорний ансамбль обряду «Родослав», дитячий фольклорний ансамбль «Цвітень». Зведеним багатотисячним хором, до якого приєдналися й глядачі, диригував Анатолій Авдієвський. Коли закінчився цей імпровізований виступ, то майстер сказав: «Поки звучить українська пісня, ми — невмируща нація! У нас, якщо збираються два українці, то це два хори або три політичні партії».
Інтерв’ю з маестро Авдієвським читайте в найближчих числах нашої газети.
