— Голова спілки бджолярів України — Леонід Іванович Боднарчук, який водночас є директором Інституту бджільництва. Спілка в Києві налічує 2 тисячі членів. Щороку бджолярі виїжджають на поля, де є ентомофільні культури (гречка та інші). Слідкують за запиленням цих культур, сприяють підвищенню їх врожайності. Спілка має свій Музей бджільництва, заснований у 1984 році, в якому тричі на місяць проходять безкоштовні лекції, маючи на меті пропаганду галузі і підготовку кваліфікованих фахівців і просто грамотних бджолярів, пасічників.
Звичайно, є й проблеми. Місцева влада мало приділяє уваги розвитку цієї галузі. Хоча мед містить багато корисних ферментів і є набагато кориснішим за всі ті солодощі, які нині продаються на розкладках, населення залишається мало поінформованим, щодо цілющих властивостей цього продукту.
У жалюгідному стані знаходяться нині спецмагазини. Ще з радянських часів існує на Воровського спеціалізований магазин для пасічників, який нині належить Спілці бджолярів. Працює він усього три години з 9 до 12, немає чим торгувати, лише ліки (адже бджоли хворіють, як і люди), які реалізуються за доступною ціною і вощина в обмін на віск.
Бджоловоди не мають куди здати мед, немає приймальних пунктів. Є магазин «Бджілка» на Толстого, але там мед приймають обмежено. Про експорт меду вже не говоримо. А проте на ринку продуктів, наш мед є надзвичайно конкурентоспроможним.
Якщо раніше існували пасіки в колгоспах, то за нових господарів їх нема, ставка робиться на приватний бізнес, що нібито й непогано, але немає дбайливого господаря, багато проколів навіть у законодавчій базі. Так, зокрема, закон про бджільництво лише зазначає, що потрібно сприяти перевезенню бджіл, але ніяких додаткових вливань з бюджету для розвитку галузі не передбачає.
Ще одна, не менш важлива проблема, — фальсифікація меду. Експертизу меду проводять на Волинській, 12, на кожному ринку є свої точки, проте проблема не знімається. Фальсифікатори все ж є.
В Інституті бджільництва на запитання «Дня» погодився відповісти заступник директора з наукової роботи інституту Сергій Іванович БУГЕРА.
— Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича УААН, засновано 1989 року. Засновником культурного бджільництва у нас вважають П. І Прокоповича, він першим сконструював розбірний рамковий вулик, який дозволив відкачувати мед не руйнуючи стільники. Тепер пасічники могли слідкувати за сім’ями бджіл, надавати їм медичну допомогу в разі необхідності, підгодовувати. Перш ніж відкачувати мед, бджіл закурювали. Так зароджувалося українське бджільництво. Нині Спілка пасічників України нараховує 500 тисяч членів, маємо 2,8 млн. бджолиних сімей, із них 2,4 млн. — це приватний сектор. Слід зазначити, що до 1995 року — це було 5 млн. Зараз планується нарощення потужностей, є плани, що в 2010 році у нас буде 6 млн. сімей. В інституті ведеться селекційна робота. Є відділи апітерапії (медичні препарати), економіки, стандартизації, нами запатентовано винаходи, зокрема, щодо отримання бджолиної отрути, є відділ селекції, який займається створенням генетично нових заводських типів степової породи бджіл.
В світі нараховується нині 48 типів бджолиних сімей, з них — десята частина в Україні. Світове виробництво меду — 400 тисяч тон, сьома частина — в Україні. Ще трошки статистики: в Канаді людина, яка має пасіку з 200—300 сімей — це ще любитель, а от 1000 сімей — це вже пасічник, у нас 20—30 сімей — це пасічник. Відчуваєте різницю? Тому галузь, безумовно, потрібно розвивати.
Нині в Україні налагоджено видавництво спеціалізованої літератури для бджолярів: у Львові тиражем 5700 примірників на місяць виходить журнал «Український пасічник», співорганізатором якого є Інститут бджільництва, в Києві журнал — «Пасіка» тиражем 11712 примірників на місяць, а інститутом видається міжвідомча тематична наукова збірка «Бджільництво». А от у 30-ті роки в Україні виходило 27 журналів з бджільництва, тобто є до чого прагнути.
За 2000 рік було викачано 52 тисячі тон меду, з яких товарного (тобто такого, який придатний для споживання) 29 тисяч. Для порівняння, в 1995 році це було 62 тисячі. Кожна сім’я бджіл потребує на рік 90 кг меду для власних потреб, те що вище цієї норми — можна відкачувати. Кожна сім’я дає близько 10 кг меду на рік, щоправда, є й рекордні, які дають меду втричі більше.
Щодо фінансування галузі, то, вочевидь, майбутнє за приватним власником. Тим паче, після прийняття в 2000 році закону про бджільництво, який передбачає всіляке сприяння приватному сектору й регулює правові відносини. До того ж, бджільництво — така галузь, яка не потребує великих капіталовкладень, а от віддачу і користь приносить колосальні. З усіх галузей тваринництва вона годує себе сама, економічно вигідна. Все що потрібно для успіху — це медозбір і селекційна база. Бджоли практично не хворіють, а коли хворіють, то намагаються лікувати себе самі. Звичайно є й серйозні хвороби, де без втручання лікарів не обійтись. Зараз ми зосередились на виготовленні «природних» ліків для бджіл, переважно рослинного походження.
Ми зараз говоримо про мед, проте є не менш цінні продукти бджільництва — віск, прополіс, маточкове молочко, бджолина отрута, пилок. Лікам, які отримуються з продуктів бджільництва, за ефективністю важко знайти аналог природного походження.
За своїм мінеральним складом гречаний мед має збільшений вміст частинок сполук із залізом, тому підвищує гемоглобін крові. Якщо ви під час вживання меду додасте до нього ще й пилок — вважайте, що отримали повний набір мікроелементів, потрібних для нормальної діяльності нашого організму. В наш час, коли таким розповсюдженим є захворювання підшлункової залози (жирна їжа, надмірне вживання солодощів і просто цукру, виробів із борошна, все це порушує її функції) ми, замінивши солодощі медом, можливо, і не знайдемо панацею від усіх бід, проте, безумовно, покращимо наше самопочуття. А маточкове молочко — це ж чудовий біостимулятор, воно впливає і на гіпофіз, а така речовина як апітоксин активізує червоний кістковий мозок, нормалізує баланс в організмі і покращує обмін речовин. На один із з’їздів пасічників до нас приїхав дідусь, то ось він розповідав, що провів у кімнату, де він спить, спеціальні трубки від вуликів, щоб дихати повітрям із них. Щоб було зрозуміло, поясню, в повітрі з вуликів взагалі немає ніяких мікробів, стерильна чистота, медики можуть лише заздрити. Тож і не дивно, що маючи десь років 90, дідусь непогано почувався.
Тепер щодо фальсифікації. Натуральний мед — мед отриманий з нектару квітів (квітковий) і з паді — водяної роси, яка виділяється комахами (падієвий). Падієвий мед цінується більше за квітковий. Весь інший мед натуральним вважати не можна. Це цукровий мед — виготовлений із цукру, який згодовується у вигляді цукрового сиропу бджолиній сім’ї. В ньому немає ферментів, які містить натуральний мед. До того ж, у ньому багато сахарози (у натуральному меді її 5—7%), штучним є також топлений мед, а також, коли в натуральний мед добавляють патоку або глюкозу. Неякісним є мед, який прогрівався. Всі ми знаємо, що з часом мед кристалізується. Гречаний мед в рідкому стані взимку або весною — свідчить про те, що його підігрівали, а значить, він вже втратив свої властивості. В рідкому стані зберігатися може лише мед з акації. Основні меди України: акацієвий, липовий, гречаний, соняшниковий. Особливим є також вересовий мед, який також кристалізується, до того ж, ще швидше за інші — десь за два-три дні. Несправжнім є мед з розшаруванням фракцій, якщо видно, що він збірний.
Наші бджолярі тісно співпрацюють із міжнародними організаціями. Є така відома в усьому світі «Апімондія», яка організувала в минулому році конгрес в Канаді, а в цьому році у жовтні планується провести конгрес в ЮАР, проте це для нас занадто дорого, тому в ньому ми, мабуть, брати участь не будемо. А також організація «Апіславія», яка проводила конгрес в 1999 році. Один раз на два роки на території інституту відбувається з’їзд спілки пасічників, де можна заслухати наукові доповіді, обмінятись досвідом.
У 1997 році указом Президента ми отримали професійне свято бджолярів. Це була відповідь на наші звернення. На території інституту є також постійно діючий музей, де зібрана історія бджільництва, фотографії видатних науковців-пасічників, є розділ апітерапії, нові досягнення і технології в цій галузі.
19 серпня ми традиційно відмічаємо свято пасічника на території музею, де бажаючі можуть придбати продукти бджільництва, реманент, виступають народні колективи, з’їжджаються пасічники й любителі. В цьому році, у зв’язку із святкуванням Дня незалежності та деякими організаційними питаннями, ми вирішили перенести цей захід на осінь, проте свято обов’язково відбудеться і ми завжди з нетерпінням чекаємо відвідувачів.
