29 серпня у Венеції стартує один з найбільш представницьких кінофорумів у світі. За своїм значенням він поступається (хоча й не дуже) хіба що Каннам, стоїть на одному рiвні з Берлінале, ну, а всі інші кінопаради залишаються далеко позаду цієї блискучої трійки.
59-й Венеціанський кінофестиваль — чималою мірою плід діяльності нового керівництва, що відчувається практично в усіх його складових. Перше, що впадає у вічі, — схильність до контрастів, до зіткнення абсолютно різних естетичних систем і кінематографічних поколінь. З одного боку, фестиваль проходитиме під знаком Антоніоні. В рамках іменної панорами покажуть усі його основні фільми плюс багато раритетних короткометражних фільмів і стрічок про самого режисера. Ще один мастодонт італійського кіно — Діно Різі: наприкінці десятиденного кіномарафону йому вручать почесного «Золотого лева» за досягнення в мистецтві.
Контраст урочистим ретроспекціям — дуже насичена і різноманітна програма експериментального й неігрового кіно «Нові території». По суті, це свого роду фестиваль у фестивалі. Кожен блок «територій» зв’язаний єдиною концепцією: музика, театр, «мутації», іслам, гомосексуалізм тощо. Особливий інтерес явяє собою територія, присвячена двом (точніше трьом) культовим іменам — мультиплікаторам братам Квей і гонконгiвському режисеру Вонгу Карваю. Перші створюють вишукану складну лялькову анімацію, розраховану насамперед на візуальних гурманів. Ну, а Карвай зі своїми «Грішними янголами», «Транссибірським експресом» і «Любовним настроєм» давно вже став улюбленцем кінематографічної Європи.
Щодо конкурсу, то тут багато гучних імен. Приміром, у «Фріді» мало кому відомої Джулії Теймор задіяно чудовий акторський склад — Сельма Хайєк, Альфред Моліна, Ешлі Джудд, Едвард Нортон, Антоніо Бандерас. Привертає до себе увагу й нова режисерська робота відомого британського актора Пітера Маллена «Сестри Магдалини». Серйозний претендент на «Золотого лева» — «Шлях до загибелі», другий фільм Сема Мендеса, який прославився своїм дебютом — оскароносною «Американською красунею». Зірок тут також більш ніж досить — серед виконавців Пол Ньюмен, Том Хенкс, Джуді Лоу, Дженніфер Джейсон Лі. Ще одне гучне ім’я — Агнешка Холланд, яка після тривалої паузи випустила нову картину «Джулія йде додому». Варто згадати й майстра психологічних трилерів Стівена Фрірза з багатообіцяючими «Брудними гарненькими штучками». Колізія конкурсу виглядає ще цікавішою у зв’язку з участю в ньому просто- таки легендарного імені — Такеші Кітано. Геніальний японець представляє нову роботу, й конкурсантам буде дуже важко з ним змагатися.
Є в конкурсі й російські стрічки — «Будинок дурнів» Андрія Кончаловського та «Ведмежий поцілунок» (спільно зі Швецією) Сергія Бодрова- старшого. Проте російська присутність на Венеції-59 — окрема тема. Таке враження, що організатори поставили собі за мету представити російську кінематографію в усій історичній повноті Класичним фільмам радянської сталінської доби взагалі виділено окрему програму: «Серп, молот і фашизм (1932 — 1942), «Веселі хлоп’ята», «Путівка в життя», «Пампушка», «Околиця», «Новий Гуллівер» і «Герої Арктики»... Мало того. В короткометражному конкурсі значаться «Клоун» Ірини Єфтєєвої. У програмі тижня кінокритики — «Змій» молодого режисера Олексія Мурадова. На «Нових територіях» — «Ріка» Олексія Балабанова. Навіть швед Лукас Мудіссон, який відзначився такими хітами, як «Разом» і «Покажи мені любов», у новій стрічці «Лілія навіки» (паралельний конкурс «Вгору за течією») віддав належне російській акторській школі в особі Оксани Анікішиної та Артема Богучарова.
Бентежить те, що Україна вперше за багато років також могла б взяти участь у венеціанському екранному бенкеті. Адже фільм Кіри Муратової, українсько-російські «Чеховські мотиви», пройшов попередній відбір і був, фактично, прийнятий до конкурсу. Однак позиція російської сторони призвела до того, що одна з найкращих картин Кіри Георгіївни опинилася в конкурсі Московського фестивалю, де зіткнулася з абсолютним нерозумінням і журі, і більшої частини фестивальної публіки. Залишається лише шкодувати про знову не використані можливості.
Поспішаємо запевнити читачів «Дня», що наша газета знову, як і минулого року, єдиною серед українських друкованих ЗМІ детально інформуватиме про перебіг фестивалю.
