Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Весела Маланка Червоної Греблі

У Вінницькому краєзнавчому музеї діє експозиція карнавальної атрибутики, які одягають жителі цього села
22 грудня, 2016 - 11:06
ФОТОІЛЮСТРАЦІЯ АВТОРА

Успадкований з діда-прадіда обряд «Маланки» був і залишається надзвичайно популярним у селі Червона Гребля, що на Вінниччині. З роками мешканці не тільки зберегли давні традиції, а й творчо їх переосмислили і надали нового звучання архаїчним явищам. Щороку на свято вони проводять у селі етнографічний фестиваль «Весела Маланка». Подивитися на оригінальне дійство можуть усі охочі безкоштовно.

Цього року громада села вирішила представити свої архаїчні костюми широкому загалу. За підтримки Національного природного парку «Кармелюкове Поділля» вони представили виставку «На Маланки та Василя: традиції святкування на Поділлі» в академічній залі Вінницького обласного краєзнавчого музею.

— Новий рік — одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Ніч перед Новим роком вважається чарівною, ще з давніх-давен з нею було пов’язано чимало повір’їв, ритуалів, звичаїв та обрядів, які збереглися в різних куточках Поділля. Та особливо цікаво відзначають це свято в Червоній Греблі. Навіть за радянських часів, незважаючи на всі засудження чи заборони, жителі села відзначали це свято. У них зберігся дещо відмінний порядок щедрування з ширшим складом учасників, співають не тільки хлопці, а й одружені чоловіки. На час свят між вуличними групами ряджених виникають бійки, але в межах певних ігрових правил. Можливо, такі ігри-поєдинки уособлювали боротьбу добрих і злих сил або зими з літом. Також характерними для обряду є «циганські сім’ї», до яких належать батько («старий»), мати («стара») та «синки». Окремо селяни обирають «Маланку» — миловидного хлопця 13 — 14 років та «Березу» — головного персонажа, — розповідає завідувач науково-дослідницького відділу давньої історії Вінницького обласного краєзнавчого музею Лілія ГАЛЬЧЕВСЬКА. — Особливе захоплення викликають архаїчні маски, які надягають ряджені. Вони передаються з покоління в покоління і вважаються символом багатства й доставку. Ряджених дуже чекали, особливо ті родини, де на виданні були дівчата. Характерною особливістю хутряних масок є отвори для очей і рота, які обшиті червоною тканиною, щоб не зурочили. Не менш оригінальні головні убори — чим ширший бриль, тим більше повноважень має його володар у «циганській родині».

Побачити раритетні експонати, дізнатися про історію їх створення й відчути неймовірну енергетики можна до кінця грудня.

Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниця
Газета: 
Рубрика: