З величезним успіхом пройшли гастролі Театру ім. І. Франка в Північній Пальмірі. Після багаторічної перерви (востаннє кияни виступали в 1982 році) російським глядачам і критикам були представлені найбільш резонансні постановки франківців: «Кайдашева сім’я», «Швейк», «Одруження» і «Тев’є-Тевель» були показані на сцені знаменитого БДТ ім. Г. Товстоногова, а «Легенда про Фауста» — у «Виборзькому домі». У ході круглого столу, який відбувся під назвою «Розвиток культурних відносин у сфері театрального мистецтва між Росією та Україною і перспективи подальших зв’язків», художній керівник Театру ім. І. Франка Богдан Ступка сказав: «Я хочу відродити старі й добрі традиції наших корифеїв, які відвідували з гастролями Петербург на початку ХХ століття. Українською мовою легко з нами спілкувались: Василь Гарелло — соліст Маріїнського театру, Микола Мартон — актор Олександрійського театру, Семен Співак — режисер і художній керівник Молодіжного театру на Фонтанці» й багато хто з петербурзьких українців. Круглий стіл перетворився не на диспут, а на зустріч друзів, які давно не бачилися, і жодного слова не було про політику та про політиків»!
Провідні російські театрознавці та критики підкреслили — «культура Росії та України багато в чому схожа, але й багато в чому відрізняється, потрібно розширювати культурні зв’язки, які збагачують не лише публіку, але й артистів». Наприклад, популярний актор Михайло Баярський з теплотою пригадав, що його перші гастролі пройшли в Києві, а кінодебют відбувся на Кіностудії ім. О. Довженка. Петербурзькі критики відзначили «високу майстерність Національного українського театру ім. І. Франка, продемонструвавши філігранну роботу на сцені в різних режисерських системах», нарікаючи, що у них «бідніє талант акторів-чоловіків, які нині працюють на театральних підмостках», і відзначаючи в киян «філігранну ансамблевість блискучої трупи, яка показала сучасний живий театр».
Колишній киянин, а нині провідний актор БДТ Валерій Івченко сказав, що свої «театральні університети пройшов у Києві, вчився у корифеїв київської сцени професійній майстерності та життєвій мудрості».
— Мовного бар’єру не існувало, — підкреслила організатор гастролей Наталія Колесник, директор агентства «Театральний дім». — Багато глядачів надягли навушники, але вже через декілька хвилин зняли їх. «Гра акторів настільки захоплювала, що все було зрозуміло», — зізнавалися глядачі після вистави. Ці гастролі показали, що Театр ім. І. Франка на підйомі і в українських акторів є чому повчитися.
До речі, квитки було продано на всі дні заздалегідь, а 15—20-хвилинні овації після кожного виступу — яскрава ілюстрація того, що росіяни скучили за Мистецтвом з великої літери й українським театром зокрема. Для того, щоб отримати автографи у артистів, вишиковувалися довгі черги, а організатори, бачачи ажіотаж публіки, запросили франківців не зволікати нову зустріч і приїхати на наступні гастролі вже в листопаді.
