«Кожного разу я приїжджаю до Києва із задоволенням, тут у мене багато друзів. До того ж завжди згадую дві свої перші поїздки «за кордон», які були в юності — до Риги та до Києва». Маленька деталь — перед цією відповіддю на запитання «Що вас приваблює в Києві?» вона так багатозначно і загадково промовила «О-о-о!», що всі одразу зрозуміли, що чекають її тут не просто друзі, і що вона буде приїжджати до Києва ще раз і ще раз, незважаючи навіть на занадто скромні гонорари.
Мабуть, саме ця щаслива людська риса — віддавати своє мистецтво, не перераховуючи його на розмір власного прибутку — і дозволила киянам почути гру легендарної Наталії Гутман.
Її легенда розпочалась сорок років тому. Вона народилась у музичній родині, навчалась у Московській консерваторії, згодом в аспірантурі у М.Ростроповича. Здобула лауреатства кількох конкурсів (в Празі, Мюнхені та Москві). Дороговказною зіркою для Наталії Гутман стала співпраця із Святославом Ріхтером та Олегом Каганом, який згодом став її чоловіком. Тоді на їхні концерти неможливо було попасти. «Святослав Ріхтер осяяв нам все життя, і мені сумно зараз бачити, що з’явилось нове покоління, яке його не знає і не хоче пізнати».
Ймовірно, що із зміною епох змінюються виконавські стилі, беззаперечно, що змінилось покоління слухачів. Та без сумніву, повний зал Київської філармонії на концерті Наталії Гутман, який пройшов нещодавно, засвідчив, що є цінності, не підвладні часу і моді. І це при тому, що програма була розрахована на невипадкового слухача. У супроводі молодого піаніста В’ячеслава Попругіна Наталія Гутман виконала сонати Мендельсона-Бартольді, Пуленка, Дебюссі та п’єси Шумана.
«Ми, віолончелісти, не дуже багаті на репертуар, ми змушені крутитись на маленькому п’ятачку. Лише у ХХ сторіччі, завдячуючи М.Ростроповичу, який інспірував появу низки нових творів, з’явилась цікава музика для віолончелі. Тож я змушена кожного разу знаходити нові вершини у давно знайомій програмі».
Без сумніву, цей постійний пошук досконалості, величезна працездатність і, звичайно, талант — забезпечили Н.Гутман місце серед перших віолончелістів світу. Вона виступає з найкращими оркестрами світу та видатними диригентами, серед яких Вольфганг Завалліш, Ріккардо Муті, Клаудіо Аббадо, Курт Мазур, Мстислав Ростропович. Вона грає на таких престижних фестивалях, як Берлінський, Зальцбурзький, Люцернський, «Бі Бі Сі Промс»,Московські «Грудневі вечори». Її партнерами у камерних програмах виступають Марта Аргеріх, Елісо Вірсаладзе, Юрій Башмет. Вона записується на таких провідних фірмах звукозапису, як «RCA/BMG-Ariola», «EMI Classics». Крім того, Н.Гутман сама проводить щорічний фестиваль пам’яті Олега Кагана у містечку Тегернзее у Баварських Альпах (а з 2000 року ще і в Москві). Але не дивлячись на те, що її завжди охоче запросять до будь-якої європейської столиці, (і, як каже сама Н. Гутман — «я вільна грати, де хочу і що хочу»), вона не відмовляється виступити і десь в російській провінції, притому що, на відміну від столиць, музичне життя і музиканти існують там на жебрацькому рівні. «Мені прикро це бачити — ці умови, в яких вони працюють, низька зарплата, їм ніхто не допомагає. Це небезпечна ситуація, хоча публіка «голодна», хоче слухати музику і цим цікавиться. Це сумно».
Але ситуацію у Києві відома музикантка оцінила добре: «Киянам щастить, що у філармонії є допомога з боку «Фонду сприяння розвитку мистецтв», це дозволяє приїжджати і виступати у Києві різним музикантам».
І, незважаючи на те, що деякі твори програми Наталія Гутман вперше виконувала в ансамблі з В’ячеславом Попругіним, вона підкорила киян переконливим трактуванням, викладеним просто і невимушено, наче це була інтимна сповідь мудрої людини. А досконалий звук її віолончелі немовби народжувався і потім зникав у просторі, викликаючи відчуття світової гармонії та душевного упокорення.
Шанувальники таланту відомої віолончелістки приєднуються до вітань з приводу присудження Н. Гутман престижної музичної премії ім. Д. Шостаковича, яку вона отримала нещодавно. Тепер її ім’я стоїть поруч із найвідомішими світовими зірками: Гедоном Кремером, Володимиром Третьяковим, Анною-Софі Мутер, Ольгою Бородіною та Валерієм Гергієвим.
