«Appeal to beauty. Звернення до краси» — проект директора галереї «Лавра» Тетяни Миронової і німецького куратора Райнальда Шумахера. Картини, скульптури, інсталяції присвячені красі як естетичній категорії. Райнальд Шумахер стверджує, що у цих творах краса уособлює гармонійне, шанобливе і стале співіснування у світі. «Поняття краси дуже пов’язане з людськими стосунками. Також краса є великою силою для збалансування суспільства», — переконаний куратор проекту Райнальд Шумахер.
Серія робіт Алевтини Кахідзе «Як запобігти сепаратизму в домі» зворушує й викликає паралелі з нинішньою ситуацією в Україні. Але, насамперед, це — особиста історія двох людей і дому, який потребує любові й опіки. Чотири малюнки з текстами — чотири сценарії на тему: «Якщо стосунки між власниками будинку стали не такими прекрасними, як раніше». Дім переймається, сподівається, заспокоюється. Це — жива істота, яка повністю залежить від хазяїв.
На виставці є багато робіт Тетяни Малиновської, лейтмотивом яких є світ жінки. Це — й вироби з кераміки, й малюнки акрилом, і серія вишивок «Зі споду». «У вишиванні мені подобається, що щось порушується проколом і через це преображається. Це видозміна, яка йде на краще, — зізнається Тетяна Малиновська. — Люблю те, що змінює й захоплює, викликає неоднозначні асоціації. Люблю все красиве: жінок, шампанське, квіти, коней, мушлі. Краса налаштовує людину на дива і необхідна кожному».
У кутку галерейної зали поставили ліжко зі строкатою постільною білизною. Принт на простирадлах та наволочках — малюнки художника Анатолія Бєлова. Над ліжком — ці ж картини, багато з них — із серії «Друзі з Facebook». Це — портрети друзів автора у соцмережі, також подано інформацію з їхніх профілів. Деякі герої незнайомі художнику, та й самі не знають, що їх намалювали. Портрети — спроба контакту з людьми, які оточують у віртуальному світі. «Мої роботи на цій виставці показують, як мистецтво стає дизайном, — ділиться Анатолій Бєлов. — Спочатку з’являються малюнки, мистецькі роботи, потім вони опиняються на простирадлах, чашках. Та й самі портрети над ліжком розвішані, наче шпалери».
Меланхолійні й лаконічні за сюжетами роботи Гамлета Зіньківського налаштовують на філософствування. Колесо для білки, пуста тареля, майже невагома кулька — порожнеча вимагає наповнення дією, спілкуванням, почуттями. «Моє бачення краси не зовсім збігається із загальним контекстом, — вважає Гамлет Зіньківський. — Мені цікаво виставляти такі роботи, показувати розширений погляд на красу, щоб це породжувало якісь ідеї. Я можу захопитися смітником, пошарпаною стіною». Вміння бачити красу Гамлет Зіньківський порівнює з релігією.
Квіти — як прояв краси — з’являються у роботах Ксенії Гнилицької. Художниця створила серію «Хабарики» — малюнки ірисів, троянд тощо, які потім дарувала людям. Згодом Ксенія сфотографувала свої картини у нових власників, наприклад, у медичному кабінеті чи на поличці поруч із пляшками. У тексті художниці до цих світлин — одна з основних ідей виставки: «У жорстокі часи дуже легко втратити делікатність сприйняття реальності, саме тому хтось мусить старанно малювати чудові квіти, як Джорджо Моранді у своїх камерних натюрмортах продовжував показувати красу простих форм під час Другої світової війни. Це і є внесок художника у боротьбу добра зі злом».
Виставка «Appeal to beauty. Звернення до краси» триватиме до 10 травня.
