Трудоголіки стверджують, що вони просто люблять попрацювати. Проте в наші дні трудоголізм зараховують до нервово-психічних захворювань. Адже «одержимі» працею отримують «свою дозу» адреналіну й ендорфінів під час виконання завдань, зазначає pravda.ru. Схожий механізм спостерігається при алкогольній та наркотичній залежності.
Епідемія трудоголізму охоплює дедалі більше країн і народів. Перше місце по праву належить Японії. Там навіть з’явився термін «кароші» — смерть від перевтоми на роботі. Багато родин за шкоду, завдану здоров’ю близьких людей навіть подали до суду на компанії, де працювали їхні домочадці.
Серед країн «процвітаючого трудоголізму» фігурують: Перу, Велика Британія, Пакистан, Південна Корея, США, Швейцарія й Австралія. Історія також знає багатьох відомих діячів, які страждали від цих недуг. Наприклад, відомий японський автор Рюносуке Акутагава й Вільям Шекспір.
На думку психологів, найбільш схильні до трудоголізму такі категорії людей:
— Ті, хто ріс у неблагополучних сім’ях. Наприклад, де батьки страждали на алкоголізм. Діти алкоголіків часто вважають, що єдиний спосіб уникнути аналогічної долі й того життя, яке в них було, — безперервно працювати.
— Ті, кого виховували прискіпливі батьки. Колись вони щосили намагалися потішити матусю й татуся й досі не можуть зупинитися.
— Люди, з якими погано поводилися в школі. Тепер «жертви» самостверджуються за допомогою «запійної» праці.
— Ті, в кого були або є проблеми в особистому житті — від натягнутих стосунків зі своєю другою половинкою або дітьми (робота допомагає забути про них) до фінансових труднощів.
— Люди з почуттям суперництва з іншими співробітниками. Вони хочуть контролювати все в офісі й постійно вдосконалюватися.
— Особистості зі спотвореною самооцінкою. Дехто думає, що він хороший, допоки працює.
Іноді аналіз проблеми та робота з психотерапевтом можуть позитивно вплинути на трудоголіків. Але проблема позбавлення трудоголізму полягає в тому, що страждальці навіть не усвідомлюють, що вони хворі.
Бути фанатом своєї справи — справа добра, але руйнувати життя через нервовий розлад не варто. До речі, в США вже розроблена спеціальна програма «дванадцять кроків» для анонімних трудоголіків.
