Спробуйте безперервно усміхатися хоча б 20 хвилин — і ви самі пересвідчитеся, що це неможливо: м’язи щік зводить cудома, очі відмовляються зберігати радість, властиву усмішці спонтанній і щирій, пишуть izvestia.ru. Але якщо вам за родом роботи доводиться всміхатися постійно, а не тоді, коли хочеться, це може закінчитися важким стресом і навіть депресією, твердять німецькі психологи.
ЩО ПРИХОВУЄ УСМІШКА?
Відома порада психологів: якщо у вас поганий настрій, усміхайтеся. Адже між м’язами та головним мозком існує не лише прямий, але й зворотний зв’язок. Якщо від радості ви усміхаєтеся — це тому, що мозок шле команду м’язам. Значить, м’язи, складені в усмішку, також можуть викликати в головному мозку реакцію радості.
Але це твердження справедливе лише частково, як показали дослідження останнього часу. Доктор психології Христіан Дорманн з Університету Майнця (Німеччина) обстежив 250 працівниць великих фірм, які приймають замовлення і вислуховують скарги та претензії. Згідно з інструкцією, вони зобов’язані під час розмови з клієнтом усміхатися. Хоч усмішки той, звичайно, не бачи ть, але за голосом чує, що йому раді й роблять люб’язний прийом. На робочому місці працівниць кол-центрів обов’язково є лю стерко, щоб ті постійно контролювали вираз свого обличчя, якою б важкою і неприємною не була розмова.
Виявилося, що в кожної п’ятої працівниці в наявності симптоми стресу — пришвидшений пульс, підвищений кров’яний тиск, надмірне потовиділення. Опитування показало, що багатьом з них найважчою є необхідність зберігати на обличчі усмішку і люб’язний тон. У кол-центрах висока плинність кадрів, багато хто не може працювати тут понад декілька місяців.
Інше дослідження було проведене серед стюардес голландських авіаліній. Необхідність постійно усміхатися вони поставили на перше місце серед важких сторін своєї професії — навіть перед утомою від великого обсягу роботи та незручностями, пов’язаними з постійною зміною годинних поясів.
СТРЕС ПО-ГОЛІВУДСЬКИ
Сьогодні постійно посміхатися широкою і привітною голівудською усмішкою за обов’язком служби доводиться багатьом. Ця вимога входить до умов роботи безлічі людей у сфері послуг: у готельному і ресторанному бізнесі, за стійками авіакомпаній і турагенцій, у дорогих крамницях і косметичних салонах і т.iн.
Але зовсім не випадково термін «голівудська усмішка» поступово стає синонімом усмішки нещирої, «вітринної», що приховує істинні почуття. Адже усмішка — спонтанна реакція людини на щось приємне, що справляє приємнiсть чи радість. А спонтанні реакції не можуть тривати довго.
Крім того, з погляду анатомії, усмішка — це гримаса, одночасне скорочення безлічі лицьових м’язів. А скорочення м’язів, як мимовільні, так і довільні, тобто з нашої волі, вимагають подальшого розслаблення — інакше виникає болюча тонічна судома, тобто тривале й дуже сильне скорочення м’язів.
Цілком можливо, що часті історії про голівудських зірок, які переживають важкі депресії, не в останню чергу пов’язані і з необхідністю на людях приховувати свої істинні почуття та виблискувати постійною щасливою усмішкою, які б кішки не шкребли на душі.
«ІНДИКАТОР ДОБРОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ»
Проте далеко не завжди усмішка привертає до себе. Усмішка може налякати, викликати гнів, огиду і навіть ненависть — все залежить від обставин, у яких вона виникає, і від її істинного значення.
Зовсім не обов’язково, щоб сервіс поєднувався з неодмінною усмішкою. Часом нам цілком досить і доброзичливої серйозності від людини, до якої ми звертаємося за послугою. А з цим виникають певні складності. Адже доброзичливість — набагато складнiше явище, ніж чергова усмішка. Вона мiстить в собi й загальний позитивний настрій людини, і певний рівень виховання, і щирість, і прагнення якнайкраще виконати свої професійні обов’язки.
Але ось оцінити всі ці складові куди складніше, аніж помітити явний рух лицьових м’язів. Очевидно, саме тому усмішка досі вважається індикатором доброго обслуговування, хоча кожному з нас доводилося стикатися з таким явищем, як усмішливе хамство...
Уперше всміхатися незважаючи ні на що психологи закликали американців у часи Великої депресії — в 30-і роки минулого столiття. Тоді були надруковані великими тиражами плакати із зображенням красивої всміхненої «герл» — експерти вважали, що її приклад надихне націю на перемогу над смутком і заклопотаністю. У 60-і роки значки-смайлы (від англійського smile — усмішка) в моду запровадили «діти квітів». На них у кольорових кухлях було зображено лише дві крапки і дуга — щось на зразок усміхненої фізіономії. Але мода на блаженну усмішку незабаром минула.
Несподівано смайлики повернулися з виникненням інтернет-культури, коли стало ясно, що для спілкування у віртуальному просторі недостатньо чистої інформації, потрібні якісь емоції. Перший смайлик у вигляді трьох знаків [: —)] запропонував якийсь Скотт Фолмен 1982 року. Потім смайлик перетворився на спеціальне веселе обличчя. Пізніше переселився в стільникові телефони. А зараз їхнi бібліотеки нараховують сотні варіантів: смайлики музичні і спортивні, задоволені й сумні, національні й круті, для адміністраторів і модераторів, сплячі й втомлені, курящі й зодіакальні, вітальні й прощальні й навіть бойові й злі. Загалом, все як у людей.
КОМЕНТАР
— Якщо людина вимушена весь день працювати з обов’язковою усмішкою, не виражаючи свої істинні емоції, навіть найдрібніші «тички» нагромаджуються, виникає сильне внутрішнє напруження. І вилитися воно може не лише в депресію, вихід із якої багато хто намагається знайти інтуїтивно у вигляді алкоголю чи заспокійливих таблеток, — розповідає Сергій Єніколопов, завідувач відділом медичної психології Наукового центру психічного здоров’я РАМН. — Наприкінці минулого столiття ми обстежували менеджерів середньої ланки великих фірм, в умови роботи яких також входить постійна доброзичливість, позитивний настрій. У більшості своїй це були молоді жінки, освічені, які добре розуміють своє завдання. Але ми з’ясували, що напруження, яке їм доводилося відчувати протягом робочого дня, значно підвищило рівень домашнього насильства в їхніх родинах. 90% з них зізнавалися, що стали бити своїх дітей, близько половини повідомили, що їх почали бити чоловіки. Причому часом досить було буквально «шпилькового уколу», щоб накопичене роздратування переросло в насильство.
Ми всі потребуємо розрядки напруження, яке нагромадилося. Кращий спосіб для цього — будь-яка фізична активність: пробіжка, заняття в фітнес-центрі й подібне.
