Прийшовши якось на дитячу виставу в Житомирський обласний музично-драматичний театр імені І. Кочерги, я несподівано опинився в епіцентрі гри у... театралів. Двоє ведучих розповідали про «ази» лицедійства: один представляв комедію, інший — трагедію, обидва одягали маски муз, відомі з часів Стародавньої Греції, пропонуючи повторити відповідний настрій. А ще розповідали дітям, що таке вистава, сцена, п’єса, хто такі актори, як їх вітають, кого називають драматургом, режисером... коли з’явився театр у світі та у Житомирі зокрема.
Діти живо реагували, швидко втягувалися у гру, завзято виконували завдання, відповідали на запитання, спільно декламували вірша «Наш театр — це добра казка!». А нагородою було присвоєння почесного звання «театрала». Він добре знає заповіді чемної поведінки в залі, перед виставою вимикає мобілку, не галасує, не жує, не смітить, не лузає насіння (і все це теж було викладено у віршах). Лічилку діти кілька разів повторили, а потім перед виставами маленьким глядачам запропонували уявити себе акторами. Охочим провели показовий урок: учили зображувати певні предмети і стани: повітряні кульки, які надуваються, здуваються або лопаються, порятунок від дощу, ловлю комарів, словом, дещо з основ лицедійства. І, треба сказати, у багатьох дітей це непогано виходило, бо вони по суті не грають, а безпосередньо виявляють своє бачення світу, людських стосунків, природних явищ. Як результат — маленькі театрали стали по-іншому поводити себе у театрі.
Нині в репертуарі театру дев’ять вистав (це класичні казкові сюжети Г.-Х. Андерсена, в тому числі в інтерпретації Є. Шварца), О. Толстого, А. Ліндгрен, О.Волкова та інших авторів. Причому більшість з них поставила художній керівник театру Наталія Тімошкіна, і у виставах для дітей зайняті практично всі артисти театру, в тому числі провідні майстри.
Ініціатором активних форм роботи з дітворою є комерційний директор театру Ніна Рябенко: « Ми почали із зустрічей з дітьми в школах, ігрових розважальних програм перед виставами з елементами пропаганди правил поведінки і роз’ясненням, якою має бути інтелігентна людина». А завідувачка літературною частиною Лариса Коваль (вона є автором сценаріїв «Посвячення в театрали», «Граємо у театр», інших дійств із дітьми) додала: «Спочатку ми проводили конкурси малюнків (а старші діти писали твори) на теми улюблених вистав і театральних героїв. А наступним кроком стане знайомство дітей з роботою художників-декораторів, артистів балету, інших співробітників, причетних до появи вистав».
Наприклад, із Троковицькою середньою школою (Черняхівський район) склалися особливо теплі стосунки — артисти часто приїжджають до дітей, а школярі наперебій намагаються показати їм свої акторські здібності. Вважаю, що житомирський майстер-клас по вихованню майбутніх шанувальників Мельпомени могли вивчити і розповсюдити колеги з різних театрів нашої країни.
Керівники театрів із ближніх до Житомира обласних центрів неодноразово і публічно висловлювали захоплення такими підходами. Наталія Ростова каже: «Якщо діти любитимуть мистецтво — це буде великим кроком на шляху до гідного майбутнього України».
