Черкаський краєзнавець Володимир Кузуб не погоджується з концепцією нещодавно затвердженого Великого Державного Герба України та пропонує власний варіант. Він упродовж десяти років займається розробкою та укладанням ескізного проекту Великого Державного Герба України. Кузуб стверджує, що основою герба можуть стати символи Володимира Великого, які збереглися в Софії Київській, — сонячний крилатий кінь, лев та орел.
ПРО ІСТОРІЮ ПИТАННЯ
— Правила укладання державних гербів у такій специфічній історичній дисципліні, як геральдика, — досить жорсткі, — каже Володимир Кузуб, — але в Україні на них не зважають. Не лише наша, а й багато інших держав замість створених за всіма необхідними канонами гербів мають емблеми, які науковці називають «гербоїдами».
Володимир Кузуб вважає, що, керуючись двадцятою статтею Конституції України, яка і визначає державну символіку, можна укласти лише примітивний «гербоїд». Він стверджує, що тризубом свого часу таврували худобу, людей, товар та монети. Тобто тризуб був знаком власності, тавром. А це, згідно з версією Володимира Кузуба, значить, що юридично суб’єктом права в державі визначається не народ, а влада.
— Семантика нашого герба — тризуб — досі чітко науково не визначена і має близько ста версій. Натомість у нашої держави історичні корені набагато глибші. Та й коріння української геральдики сягає глибин тисячоліть. А тризуб можна порівняти з лілією, яка свого часу була на гербі Франції. Королівською лілією там колись таврували злочинців, тому з герба вона зникла, — розповідає Володимир Кузуб. — Герб України утворювався згідно із секретною директивою ЦК КПРС від 1989 року, що була надрукована у 1990 році в брошурі Володимира Сергійчика «Доля української національної символіки». Тоді пропонувалося існуючий Герб УРСР замінити на тризуб із щитотримачами: галицьким левом та запорізьким козаком з мушкетом. Про те, чи відповідає такий герб вимогам геральдики, взагалі не йшлося. Настільки мені відомо, Академія наук України вісімнадцять років тому була проти затвердження тризуба Гербом України. Натомість була пропозиція зробити гербом вінок із колосків і з мапою України всередині. Щось на кшталт гербів Кіпру та Білорусі. А 1992 року головна геральдистка України Валентина Рум’янцева, завідувачка відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії НАН України, виступала проти затвердження тризуба державним гербом. Проте її ніхто не захотів слухати.
ГЕРАЛЬДИЧНА ЕКЛЕКТИКА
Володимир Кузуб здійснював серйозну дослідницьку роботу — вивчав символіку, праці відомих істориків, археологів та геральдистів. Він категорично заперечує ескіз Великого Державного Герба України, який був затверджений у липні цього року на відкритому засіданні Кабінету Міністрів України. Нещодавно його обурив запис у блозі Оксани Білозір на сайті «Української правди», яка у співавторстві з Ганною Герман та Катериною Ващук подала на розгляд комітету Верховної Ради з питань державного будівництва і місцевого самоврядування власний законопроект про Великий Державний Герб України. Згідно з цим проектом, герб являє собою зображення золотого тризуба, увінчаного хрестом. Праворуч і ліворуч від тризуба — колосся пшениці, жита та ячменю. У нижній частині — зображення схрещених козацької шаблі й мушкета та синьо-жовта стрічка з написом «З нами Бог і Україна». Під стрічкою — гроно калини.
— У своєму блозі Оксана Білозір подає зображення та тлумачення герба. Проти неї особисто я нічого не маю, але ж вона некомпетентна в цьому питанні! Наприклад, пише, що пшениця символізує вічність. З чого вона це взяла?! Насправді колосся пшениці у геральдиці — це родючість та уособлення сільського господарства. Загалом, в українській геральдиці чимало ляпів. Якось я натрапив на особистий герб Володимира Литвина. З точки зору геральдики, в ньому абсолютно неправильна композиція. Ще й дві булави — ніби він полководець якийсь... У нашій країні геральдики як дисципліни не існує, бо держава в цьому не зацікавлена. Тому недолуга символіка продовжує нас ганьбити, — стверджує дослідник.
АЛЬТЕРНАТИВНА ВЕРСІЯ ВЕЛИКОГО ГЕРБА
Кузуб розробив власний ескізний проект Великого Герба. У ньому понад п’ятдесят символів, проте для фахівців герб є добре «читабельним» навіть у монетному варіанті. Кольори, які використовує автор, — срібний (чистота, невинність, уособлення жіночого начала), червоний (чоловічий, вказує на хоробрість, мужність, безстрашність), золотий (багатство, справедливість, згідно з правилами геральдики, це колір держави).
Центральним елементом герба є золотий крилатий сонячний кінь — емблема Володимира Великого, яка збереглася у Софії Київській. Кінь зображений із золотою сонячною пектораллю на шиї. Пектораль символізує багатство і владу, її носили на шиї царі та знать. На думку Володимира Кузуба, пектораль можна розглядати як своєрідну матрицю духовності, моралі, звичаїв і традицій наших предків, код світосприйняття, бачення Всесвіту.
— Усе, що зображено на гербі, колись використовувалося і використовується досі в наших вишивках. Це позитивні символи, що програмують державу на успіх. Якщо ви підете в Музей рушника, який міститься в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, то переконаєтеся в цьому, — запевняє Володимир Якович.
В ескізному проекті є два щитотримачі — лев та грифон. Згідно з тлумаченнями дослідника, лев символізує владу, відвагу, силу, хоробрість і великодушність. Він безпосередньо стосується Володимира Великого, який після хрещення взяв собі ім’я Василь, тобто Базилевс, — земний лев. Лев є в гербі Львова та Львівської області. А гривна, що міститься на гриві лева, — символ влади, який дав назву грошовій одиниці. Другий щитотримач — грифон — є уособленням могутності. Це символ Сонця у скіфів.
Щит герба і щитотримачі розташовані на золотому підніжжі, облямованому намистинками, що уособлюють щастя. Держава — півкуля, земля, увінчана знаком Сонця, — хрестом, що є ознакою держави. Таке зображення держави використовувалося кіммерійцями ще в VII ст. до н.е., а знак Сонця — істина, правда, премудрість і родючість — це найвищий символ у геральдиці.
— Цей герб відповідає п’яти вимогам філософії права. Тут є дух — срібний голуб — жінка, яка народжує і буде народжувати безсмертний народ України; воля — стебло з листком у правій лапі голуба; свобода — золоте сонце у вигляді хреста, золотого коня та сонячної пекторалі; право — золота земля-півкуля у короні та підніжжі герба для щитотримачів. І, нарешті, тут є власність — стебло золотого колоска у лівій лапі голуба та сама корона із перевеслом, — підсумовує Володимир Кузуб.
КОМЕНТАРI
Олег ТОЛКУШИН, голова черкаського обласного геральдичного товариства, автор понад сотні гербів міст і сіл Черкащини:
— Із проектом Володимира Кузуба я ознайомлений. Навіть допомагав йому з описом герба. Ми його кілька разів переробляли. Вважаю, що цей проект має право на існування, бо він підготовлений на певній ідеологічній базі, має свою мотивацію. Володимир Якович, створюючи його, керувався перш за все історичною спадковістю, традиціями. Тому ескізний проект може бути розглянутий, його можна і треба обговорювати, виносити на розсуд громадськості й, врешті, він навіть може бути затверджений. Проте я маю сумніви щодо цього. Хоча б тому, що нинішній герб насправді є наслідком політично заангажованої, псевдонаукової роботи, яка не відповідає вимогам сучасної геральдики. Кажуть, що тризуб — це знак великої княжої держави. Хоча насправді це звичайнісінька тамга — знак власності. На мою думку, варіант герба, запропонований Володимиром Кузубом, є більш адекватним, відповідає вимогам геральдичної науки.
Микола ТЕЛІЖЕНКО, заслужений художник України, геральдист, автор гербів Черкаської області, Звенигородки та Монастирища:
— Від Кузуба я вперше почув про версію, що тризуб — це тавро. Врешті, навіть якщо й таврували ним колись худобу, то що в цьому поганого? Я все одно вважаю, що тризуб — це найгеніальніший символ-винахід українського людства.
