Таку модель світу створює Наталя Гайдаш у «Місті янголів» (галерея «Світлиця»). Ці крилаті створіння не мають ні подоби, ні статі, вони становлять чисту ідею світла в кольорі й блиску скла, яке (за народними повір’ями) відлякує демонів.
«Янгол — це оберіг, охоронець. У мене, наприклад, три янголи. Вони мені сняться перед різними неприємностями», — розказує художниця, яка представила київській публіці понад 20 янголів зі скла, виконаних у вітражній техніці тіффані. Завдяки їй можна збирати вітражі з найменших деталей, намертво спаюючи їх мідною фольгою. Такі вітражі міцніші за класичні (на свинцевому профілі) й набагато красивіші, адже дозволяють з’єднувати деталі під різними кутами, створювати об’ємні композиції будь-якого розміру. Завдяки цій техніці вітраж вийшов за стіни собору і тепер може оселитися всюди: чи то в спальні у вигляді затишного світильника, чи то у вітальні в рамі розкішного дзеркала, чи замінити стелю, двері, шмат стіни...
Для Наталі виготовлення вітражів — щоденна праця, але для виставок вона завжди готує щось особливе. Цього разу художниця зробила свічники у вигляді янголів: світло проходить крізь фігуру, а шматочки скла фарбують його у різні кольори. Обриси янголів залежать від кольору: холодні зимові тони пов’язані з геометричними формами, а пастельні, рожеві, зелені — з м’якими й округлими...
Є свічники великі (до півметра заввишки), які ні розміром, ні складністю виконання не поступаються «повноформатним» вітражам, і маленькі, схожі на церковні лампадки. Є настінні херувими, більше схожі на медальйони, прикрашені ажурним плетивом об’ємних мідних перемичок.
Коли тримаєш у руках створене нею невагоме диво, важко повірити, що в когось підніметься рука на такий витвір мистецтва. Але це так: експонати її першої персональної виставки було варварськи знищени в майстерні художниці у Львові просто в цю новорічну ніч. Перед тим 12 світильників-левів (по одному на кожен місяць року) виставлялися у львівській галереї «Зелена канапа». Один із них — «Грудень» — пізніше приїхав у Київ (на показ моделей Оксани Караванської), а також був поданий на конкурс «Приймаченко і я», де став єдиним представником Львова. Тож він урятувався від пожежі в майстерні художниці, як і два його «брати», які тимчасово замешкали у львівських галереях. Решта левів нині існують лише на фотографіях і чекають на своє втілення в календарі.
Гайдаш не зупиняється на досягнутому і майже не засмучується — у неї багато творчих планів. Найамбітнійший із них — зробити велику, заввишки п’ять—сім метрів, новорічну ялинку в техніці тіффані й поставити в холі якогось із численних торгових центрів. На запитання «Навіщо?» відповідає: «Це буде яскраве видовище. Хочу, аби люди зайшли, побачили — і забули про все, крім свята». До речі, така ялинка допомогла б урятувати життя сотень дерев, які щорічно знищують під час новорічних свят, отож мала б і практичну користь також.
Наталя почуває в собі досить сил для втілення своїх мрій. «Я давно мріяла робити вітражі, ще студенткою косівського художнього училища. Зупиняв тільки страх різати скло...».
Цей страх Гайдаш подолала за кілька років по закінченні Львівської художньої академії (кафедра монументального живопису), тож уже сьомий рік вона займається улюбленою справою. При створенні вітражів художниця керується простими законами гармонії кольору, лінії, форми: «Моя рука ніби створена для вітражів — я кожну лінію проводжу кілька разів, проводжу—стираю... Але ніколи не роблю ескізів, усе — в моїй голові». Тепер художниця легко виконує «чоловічу» роботу: вирізує деталі, паяє контури...
А ще — розписує готові вироби, прикрашає їх намистом, віддаючи шану народній традиції декорування. Це — родзинка її виробів: «як акцент в акварелі, як сіль у торті», — ділиться майстриня.
Художниця вважає, що призначення її робіт — приносити свято і радість. Рік тому до різдвяної виставки у Львові вона створила малу новорічну ялинку — прообраз своєї мрії, а також так звану шопку (сцена народження Христа, оформлена хатинкою) — об’ємну, із дверцятами, фігурками святого сімейства всередині й підсвіткою.
Наталя намагається поєднувати в своїх творах мистецьке й ужиткове — гарна річ повинна бути корисною, але водночас має дивувати, викликати захоплення, вважає художниця. Вона наполегливо працює, створюючи ужиткові речі — вітражні вікна та стелі, світильники, вази, свічники, великих і маленьких янголів...
Доторкнутися до цього дива у Києві можна до 1 березня. і хто зна, можливо, ви вже не зможете із ним розлучитися...
