Справді непоборним є людське прагнення до прекрасного, довершеного, піднесеного, завдяки чому виникають і часом здійснюються вельми незвичайні культурні проекти. Ну, киян у цьому плані ентузіазмом окремих мешканців столиці не здивуєш: ми якось уже й звикли до міжнародних музичних конкурсів і фестивалів, барвистих вернісажів і незвичайних театральних вистав. І часом з певним подивом усвідомлюємо, що й решта сорок п’ять мільйонів мешканців країни бажають не лише якомога швидше створити своєю працею ринкову економіку, а й заповнити вакуум, що неминуче виникає при цьому, — вакуум у сфері духовного життя. Саме цим, очевидно, пояснюється «парад» музичних конкурсів і фестивалів, організованих за останні роки в багатьох містах України. І якщо їх проведення в таких визнаних музичних центрах, як Одеса, Львів, Донецьк, Харків, цілком закономірне (й уже є традиційним), то поява на «музичній карті» держави ще одного регіонального «центру тяжіння» молодих обдаровань у цій галузі класичного мистецтва заслуговує на особливу увагу.
Ось уже вдев’яте(!) у чарівній курортній Феодосії, на березі сонячного Чорного моря, яким марять кияни в сльотаві зимові дні, проведено дитячий музичний фестиваль «В гостях у Айвазовського». Юні піаністи, скрипалі, «духовики» з Москви, Львова, Києва, Харкова і, звичайно ж, Криму десять днів концертували та вдосконалювали свою професійну майстерність у класах феодосійських музичних шкіл під керівництвом відомих педагогів. Значення майстер-класів у канікулярний період важко переоцінити: діти з ентузіазмом поєднують повноцінний відпочинок на березі моря з професійним спілкуванням з однолітками та їхніми творчими наставниками — представниками різних шкіл, не обтяженими у цей час «конвеєрно-виробничими» завданнями рутинного навчального процесу. Та й сама ідея фестивалю (діти ж приїхали в гості до Айвазовського!) начебто вже зобов’язує «піднятися» над рівнем чисто зіграних пасажів і коректно виконаних етюдів. Чого вартий лише концерт у Картинній галереї І. Айвазовського: музикування в оточенні розкішних полотен геніального митця — це, звичайно ж, враження на все життя (і для дітей, і для дорослих).
То не біда, що заняття за умов тропічної спеки часом вимушено проводилися в пляжних костюмах і закінчувалися купанням у морі. З позицій педагогічної науки, це навіть великий плюс: не лише морська вода, а й «море» позитивних емоцій для дитини — безумовне благо, можливість сумістити активний відпочинок і не менш активну пізнавальну діяльність. І, певно, не випадково чимало дітей виявили весь свій творчий потенціал: їхні виступи вирізнялися артистизмом, творчою свободою, юнацьким темпераментом (яких іноді не просто добитися в «домашніх» умовах).
Головна умова успішного проведення фестивалю — його, звичайно ж, всіляка підтримка з боку мерії Феодосії, міської влади, а також низки благодійницьких фондів (феодосійці не скаржаться на відсутність меценатів) зокрема фондів В. Крайнєва (Харків) і В. Співакова (Москва). Фестиваль, безумовно, заслуговує на ще більшу увагу з боку Міністерства культури і мистецтв України — не лише у фінансовому плані, а й за лінією суто моральної й державно-статусної підтримки фестивалю та його організаторів, які щороку проводять величезну роботу.
Київ цього року на феодосійському фестивалі був представлений фортепіанним класом викладача Київської середньої спеціальної музичної школи ім. М. Лисенка, заслуженого працівника культури України Наталії Гриднєвої. Її учні виконали на фестивальних концертах твори Шопена, Лiста, Моцарта, Гріга, Рахманінова, Прокоф’єва, Якушенка та інших авторів. Особливо приємно зауважити, що всі концерти (й не лише киян) проходили з незмінним аншлагом. Увага публіки, концертна практика — одна з найважливіших умов професійного зростання юних музикантів.
— Для мене дуже важливими були безпосередні творчі контакти з колегами-музикантами з різних регіонів країни, з москвичами, з харків’янами, — каже Наталія Гриднєва. — Адже творча конкуренція серед музикантів — важливий стимулюючий чинник у роботі і педагогів, і учнів. Ми обговорювали репертуарні питання, багато сперечалися про проблеми інтерпретації творів тих чи інших стилістичних напрямків. Дуже яскравих дітей представив Фонд В. Співакова. Це лауреати міжнародних конкурсів Павло Теребіленко (балалайка), Віктор Рекало (віолончель). Чудово виступила талановита юна піаністка Валерія Мірош (Керч). А душею фестивалю був директор Харківської середньої спеціальної музичної школи, заслужений діяч мистецтв України Валерій Алтухов — художній керівник фестивалю, людина справді одержима мистецтвом взагалі й музичним зокрема. Одного разу він почув просто на вулиці, у Феодосії, гру на дудочці маленького хлопчика, якого одразу й запросив учитися в Харківській спецшколі. Тепер ім’я талановитого кларнетиста Михайла Гайдука вже досить відоме в середовищі професіоналів.
Запам’яталося зворушливе ставлення до юних музикантів з боку дирекції Галереї Айвазовського: лише їм (і нікому більше) дозволяється раз на рік, під час фестивалю, виступити з концертами в залі самої Галереї. Цього року відбулися чотири такі концерти, кожен з яких — це незабутні враження і у дітей, які виступали, і у їхніх педагогів, і у публіки.
