Відомий закарпатський художник Павло Балла протягом 25-ти років працює над циклом «Леся Українка». Поетесу Лесю Українку та багатофігурні композиції за її творами Павло Балла почав малювати у 80-ті роки. Каже, що це був авторський протест проти насаджуваної тоді теорії: Україна — молодша сестра Росії. Віршами Лесі Українки юнака, угорця за національністю, значно раніше зуміла зацікавити вчителька української мови під час його навчання в художньому училищі. Через деякий час під враженням прочитаного почали з’являтися картини — «Стояла я і слухала весну», «Хотіла б я іншою стати», «Гість з півночі», «Не дивися на місяць весною». Павло Балла говорить, що його найбільше вразило те, що хвора тілом Леся Українка вперто та впевнено долала життєві труднощі. І все заради служіння народові та рідній культурі. Написану нещодавно заключну, 13-ту, роботу циклу Павло Балла назвав «Апофеоз Лесі Українки». На ній давньогрецька поетеса Сафо й Тарас Шевченко вкривають лавровим вінком голову Лесі й тим самим зараховують її до світил Олімпу.
У 90-ті роки художник приступив до теми «Шандор Петефі». Петефі палким словом і зі зброєю в руках боровся за перемогу Угорської революції 1848—1849 років. Цей виступ народу був подавлений військом царської Росії, а сліди Петефі загубилися десь у Сибіру. П. Балла зазначає: «На Ш.Петефі треба дивитися дуже двояко. Він був маленький, слабкий чоловік, навіть кволий. Він, як і Леся Українка, був тілесно слабкий, а духом сильний. Мати була словачка, тато — хорват, а він став одним із найбільших угорців».
Шандор Петефі бував в Ужгороді, Мукачевому, й Павло Балла обдумує, як відтворити ці відвідини. Кажуть, Шандор полюбляв спостерігати за життям закарпатців у винарнях, на базарах. От якби відтворили хоча б один винний погріб під назвою «Шандор Петефі», й на стінах — картини Балли… Мріє художник показати полотна, присвячені Лесі Українці та Шандору Петефі, в Києві, Луцьку, Будапешті.
