Генеральна дирекція загальнонаціональної програми «Людина року» завершила процес експертного визначення претендентів на лауреатські звання. Серед них — лідер СДПУ(о) Віктор Медведчук, спецкореспондент телеканалу «Інтер» Андрій Цаплієнко, голова Нацбанку Володимир Стельмах, президент ЗАТ «КиєвСтар GSM» Ігор Литовченко, чемпіонка світу 2001 року з легкої атлетики Жанна Пінтусевич, футболіст Андрій Шевченко, торгові марки «Баланс» від ВАТ «Галактон», «Миргородська», «Світоч», письменник Андрій Курков, актори Богдан Бенюк, Ольга Сумська і Анатолій Хостікоєв. Як повідомляють «Подробиці», усього на здобуття премії експертами програми було запропоновано 1397 претендентів у всіх номінаціях. Урочиста церемонія нагородження відбудеться в Києві 16 березня 2002 року. З року в рік продовжуються дискусії на тему: а чи потрібен нам взагалі цей своєрідний рейтинг популярності? Але при цьому інтерес до нього не слабшає. Хоча, потрібно визнати, імена лауреатів далеко не завжди викликають однозначну реакцію, що, мабуть, природно. Адже кожний для себе сам відповідає на питання: хто є «Людиною року».
Анатолій ЧУПРИКОВ , доктор медичних наук, зав. кафедрою дитячої і судової психіатрії і наркології КМАПО ім. Шупика, заслужений діяч науки:
— Найбільш дієвим і динамічним в українській політиці в цьому році був Віктор Медведчук. Аналізуючи ситуацію в Росії і в Україні, я завжди констатував для себе той факт, що у сусідів позитивні зміни і реформи відбуваються швидше, ніж у нас в країні, неначе у нас спрацьовує якийсь гальмівний механізм. Крім цього, мене завжди вражала й вражає грубість і нетактовність українських політиків. Але на цьому фоні дійсно є позитивні фігури, як, наприклад, Віктор Медведчук. Він, навпаки, серйозний, активний, цілеспрямований. Серед вітчизняних політиків він, напевно, єдиний, кого можна назвати цілісною особистістю. Його відставка абсолютно не вплинула на його імідж як політика, і тому я вважаю, що він гідний звання «Людини року».
Наталя КУЗНЄЦОВА , доктор юридичних наук, віце-президент юридичної фірми «Салком»:
— Людиною року я б могла назвати голову Верховного Суду України Віталія Бойка і члена-кореспондента Академії правових наук Дмитра Притику. В зв’язку з неефективною роботою парламенту термін перехідних положень Конституції щодо судових інстанцій закінчився, й стало очевидно, що судова реформа є одним із найзлободенніших питань не тільки для юристів. Ці люди проявили ініціативу в проведенні малої судової реформи, і ми, зараз вже, з упевненістю можемо говорити про те, що позитивні зміни в цій сфері є.
Андрій ОСТАПЧУК , науковий співробітник Iнституту світової економіки і міжнародних відносин НАН:
— Я назвав би Анатолія Кінаха. В нього був гарний старт на новій посаді, і вже через невеликий проміжок часу ми бачимо реальні економічні зрушення. Крім цього, він викликає симпатію й просто як людина. Анатолій Кінах господарський, цілеспрямований, приємно скромний, володіє інтуїцією та інтегральним мисленням. Але найголовніше, що він стабільний. На жаль, цією рисою вдачі мало хто володіє серед наших політиків.
Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, головний науковий співробітник Iнституту соціології:
— Людиною року можу назвати Жанну Пінтусевич, яка змогла перемогти чорношкіру легкоатлетку. Їм довгі роки у цьому виді спорту належала пальма першості. Жанна виявила стійкість спортивного й людського духу, оскільки змогла зібратися саме перед вирішальним стартом. Природно, що ця несподівана перемога викликала великий інтерес до України, і вітчизняна спортсменка увійшла до списку кращих легкоатлеток світу. Я впевнений, що одна несподівана перемога набагато вище ціниться, ніж десять очікуваних.
Юрій ПАХОМОВ , академік, директор Iнституту світової економіки і міжнародних відносин:
— Ніхто по справжньому не відбувся в цьому році. Гра в Людину року цього року явно не вийшла. Не скандалістку ж Юлію Тимошенко називати Людиною року. В минулому році на фоні боягузтва і підібганих хвостів непогано виглядав Мороз. Він пішов на найбільший ризик — зганьбитися набагато жахливіше, ніж загинути героїчно.
Мирослав ПОПОВИЧ , філософ, член-кореспондент НАНУ:
— Можу назвати Богдана Ступку. В цьому році він здійснив мужній вчинок — пішов iз посади міністра культури. Піти з посади завжди важче, ніж зайняти її. В числі лідерів можна назвати і нашого найталановитішого диригента, лауреата численних конкурсів Миколу Сіренка, який отримав у минулому році Шевченківську премію.
Володимир ОССОВСЬКИЙ , професор кафедри соціології НАУКМА:
— Можливо, це звучить шокуюче, але для мене Людина року не політик, не спортсмен і не вчений, а двірник мого жеку Володимир. Я дуже рідко бачив людей, які з такою скрупульозністю ставляться до своєї роботи. У нас завжди чисто, ніколи не буває неприємного запаху зi смітників. Він дійсно будує нове українське суспільство, але не вербально, а за допомогою своєї чесної та якісної роботи. Він прибирає не тільки бруд фізичний, а й моральний, і саме такі, як він, і повинні будувати нову Україну.
