Подальше знищення — такою була мета створення секретних фондів у провідних музеях колишнього СРСР. Приховували твори «ворогів народу», «формалістів», «націоналістів» — усіх, хто міг викликати занепокоєння у тодішніх владних колах. На перший погляд, картина, створена в дусі радянської ідеології, так само могла потрапити до сховищ, бо ідеологічна тематика не рятувала від репресій митців, якщо не була втілена у реалістичній формі.
Інвентарна книга надходжень до спецфонду Державного українського музею (тепер НХМУ) 1939 року налічувала 1 747 позицій, донині збереглося близько 300. Із початком Другої світової війни спецфонд знищити не встигли, але представники НКВС все одно перевіряли дотримання режиму секретності збережених творів О. Естер, О. Богомазова, Д. Бурлюка, В. Пальмова, О. Грищенка, О. Бізюкова, С. Йоффе.
— Реабілітація художників спецфонду відбулася вже давно. Український авангард визнано у світі, — зауважив Дмитро ГОРБАЧОВ, мистецтвознавець, консультант міжнародних аукціонів, колишній головний зберігач фонду. — Роботи проекту цікаві, оскільки видно, що у нас був повний діапазон європейської стилістики, починаючи від експресіонізму і футуризму, навіть сюрреалістична. Для українців важливо: те, що відбувалося в мистецтві на Заході, було і в нас, але на своєму рівні, оригінальному, не просто наслідуванням чужої манери. Для національної гордості — дуже варто знати, що ми були в річищі світового мистецтва і при цьому оригінальні.
Полотна спецфонду музею представлено у постійній його експозиції, однак тепер до них додано й картини, які раніше були не доступні відвідувачам. Три зали нової виставки висвітлюють тематично три «зони» — повстання, громадський спротив (В. Чаплієнко «Повстанці в горах», М. Козак «Засоби поневолення людини», О. Гурська-Калачова «Розстріл ветеранів»), побутова й сільськогосподарська тема (М. Юрченко «Портрет хлопчика. Етюд», О. Сиротенко «Відпочинок», А. Черкаський «Доярка»), індустріальний простір (П. Дейнека «Заводи і гавані завмерли», С. Григор’єв «Шахтарі», І. Портнов «На заводі»). Так, зала зображення повстанських рухів, воєнних подій творить своєрідну тяглість історії, пов’язану з теперішніми подіями...
— Картина О. Мізіна «Оборона Луганська» — ніби про сьогодення, каже куратор виставки, головний зберігач НХМУ, Юлія ЛИТВИНЕЦЬ. — Прикро, але зараз на сході відбуваються схожі події, триває оборона краю. Загалом предмети виставки належать до «нульової категорії», за радянською системою — до творів не музейного значення. Для полотен це і стало спасінням. Крім того, на той час було вже стільки розстріляних співробітників музею, тому ті, що лишилися, боялися ступити зайвий крок. Мовчали часто й тому, що не знали про особливий фонд у підвальному приміщенні...
Більшість робіт виставки належить до 1930-х. В останній залі є картини, які зі сталінського часу не експонувалися, зокрема полотно І. Лисенко «Відкатники» (1927 р.) — розірване на дві частини й відреставроване спеціально до відкриття проекту, а також картина невідомого художника «На погрузці хліба», манерою й стилем дуже схожа на роботи Л. Крамаренка.
Під час переінвентаризації у 1950-ті картини знімали з підрамників, на яких почасти була інформація про роботи (разом зі знищеними підрамниками музей втратив відомості про авторів і періоди створення).
— Тут представлено мистецтво у чистому вигляді, — наголосив художник, член Національної спілки художників України Микола СОКОЛОВ. — Підбірка робіт на сьогодні актуальна й цікава. Мистецтвознавці завжди цінували 1930-ті, бо це був розквіт і потужний прорив у мистецтві радянської доби.
Підсумком виставки стане каталог спецфонду музею, до створення якого організатори запрошують усіх, хто міг би надати втрачену інформацію про представлені роботи.
Проект-реставрацію «Спецфонд-1937—1939» можна побачити до 29 березня.
