Цю дату широко відзначають не лише в нашій країні, але і за кордоном. Удень у Києві, на Байковому кладовищі, де похована поетеса, відбулося покладання вінків. А ввечері в Будинку вчителя товариство «Просвіта» спільно з Києво-Могилянською академією та Спілкою письменників України провели літературний вечір «Лесині джерела». Як сказали організатори, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) свій величезний талант присвятила українському народу, її поезія, драматургія, переклади є кращими зразками світової літератури.
«Що для вас Леся Українка?», — з таким запитанням «День» звернувся до відомої актриси Людмили Лимар — «театральній Лесі Українки», як її називають критики. Десять років тому в київському театрі «Сузір’я» Олексій Кужельний поставив незвичну виставу «Зачароване коло. Колискова для Лесі», в якому химерно переплелися поезія та музика, реальні події з життя класика нашої літератури, й ожили герої її творів, а головну роль блискуче виконала Лимар. Глядачам, захопленим дією та грою акторів (партнером Л. Лимар був В. Кокотулов), часом здавалося, що в зал залетіла душа поетеси... У вистави була зіркова доля. Вона отримала багато нагород, її показували на престижних театральних фестивалях. Завдяки цій виставі про життя і творчість Лесі Українки дізналися глядачі Італії, Чорногорії, Сербії, Йорданії, Єгипту...
— Для мене вистава «Зачароване коло. Колискова для Лесі» стала знаковою в долі. Я щаслива, що завдяки роботі над цією постановкою змогла глибше долучитися не тільки до прекрасних творів Лесі Українки, але й більше дізналася про її життя. Ви знаєте, напевно, якби не ця вистава, то поетеса залишилася б для мене певною мірою хрестоматійним автором, класиком, чиї твори я вивчала в школі, — сказала Людмила Дмитрівна Лимар. — Занурившись у світ її творів, уважно перечитавши її біографію, листи, спогади людей, які добре її знали, я інакше стала сприймати кожне слово поетеси. Леся Українка була дивною жінкою й особистістю величезного таланту. Мені здається, що її твори нам іще потрібно відкривати. На жаль, багато вистав, поставлені за її творами, часто мають ілюстративний характер. Потрібен дуже тонкий режисер, щоб він не себе виражав у виставі, а занурився у світ Лесі Українки. Дивлячись на її фотографії, дивуєшся силі духу цієї тендітної жінки, яка не лише зуміла боротися з недугою (туберкульозом), але і писати прекрасні твори, які захоплюють потужністю таланту, образністю, глибиною. Вона через національне зуміла розказувати про загальнолюдські проблеми. Леся Українка була людиною дуже тонкою, інтелігентною, пізнала і любов, пережила і смерть коханого… Напевно, непросте особисте життя багато в чому визначило її творчість: коли кожне слово набуває глибинного значення. Для мене Леся Українка є одним із маяків — духовних опор у моїй творчості. Я вдячна режисеру Олексію Кужельному, що в моїй акторській долі з’явилася вистава «Зачароване коло. Колискова для Лесі». Не часто випадає щастя грати таку поліфонічну роль. У тій виставі химерно поєдналися реальність (штрихи з життя поетеси) й ірреальність (фантазії, навіяні її творами), а ми немов розплутували клубок. Це була постановка для вдумливого глядача, а критики (ми показували цю виставу на багатьох театральних фестивалях) називали її «естетською виставою, в якій пульсує життя, енергетика, що передається від акторів до публіки». Ви знаєте, після таких ролей хочеться зупинитися, озирнутися на свою творчість, звірити орієнтири: куди йти далі…
