Щодня соціальними мережами в інтернеті користуються мільйони людей. Проте, як кажуть, «всі там будемо» — рано чи пізно всі ми помремо. Що ж станеться з нашими життями в он-лайні? У більшості випадків профілі померлих людей так і зависають у повітрі — вони відкриті для будь-яких коментарів, спаму й навіть порнографії...
ПІШОВ, АЛЕ ЗАЛИШИВСЯ В МЕРЕЖІ
Хоча користувачі MySpace самі визначають склад списку друзів, вони мають набагато менше можливостей контролювати їхні дії. При викраденні пароля в профілі може з’явитися спам від імені друга, притому що ані власник облікового запису, ані друг знати про це не буде. Зазвичай у таких повідомленнях звучать запрошення відвідати сайти для дорослих або придбати наркотики.
За словами адміністраторів сайтів, випадки смерті користувачів розбираються індивідуально, хоча можливих варіантів у цьому випадку небагато. «MySpace ніколи не усуває профілі за відсутність активності, — повідомляє сайт. — Однак, якщо родина попросить усунути профіль, ми задовольнимо її прохання й усунемо зазначений обліковий запис.
MySpace не передає нікому контроль над профілем померлого користувача. Як і всі інші облікові записи, профіль покійного повинен відповідати умовам роботи сайту».
Таким чином, вибір зводиться до наступного: не чіпати профіль, залишивши його відкритим для будь-яких коментарів, або усунути його повністю, пише inоpressa.ru. Професійна соціальна мережа LinkedIn має чітку політику щодо померлих користувачів: на прохання рідних профіль просто усувають. «Насамперед ми висловлюємо співчуття, а потім закриваємо обліковий запис, щоб відомості з нього вже не були нікому доступні, — говорить Крістіна Хул з LinkedIn. — Ми намагаємося зробити цей процес максимально простим для близьких, щоб це можна було зробити негайно».
За її словами, прикладів зловживання цією системою не було, але вона погоджується, що це може бути пов’язано з більш зрілим віком користувачів LinkedIn у порівнянні з іншими соціальними мережами.
Можливо, правильний підхід обрав сайт LiveJournal — ветеран соціального спілкування в мережі. Для покійних користувачів виставляється спеціальний меморіальний статус. Фактично профіль стає замороженим і його можна переглядати, не переймаючись, що його зламають чи завалять спамом. Друзі користувача отримують можливість — за бажанням сім’ї — і далі читати всі існуючі в журналі записи.
«Зазвичай цей статус встановлюється на прохання членів сім’ї, — пояснює Тім Сміт, представник LiveJournal. — Після цього команда сайту робить все можливе, щоб підтвердити факт смерті людини. Зазвичай у цьому дозволяють пересвідчитися прості речі на кшталт перевірки активності користувача або вивчення коментарів до журналу, які підтвердять кончину власника журналу».
Водночас Сміт зазначає, що ця політика не задокументована офіційно, а склалася з плином часу. «Добре було б вказати вам на офіційне письмове пояснення на сайті, — додає він. — Але тут подібна практика розвинулася з часом із поєднання здорового глузду й почуття такту».
Один з оптимальних засобів, який дозволить вжити заходів у разі смерті користувача — це проект OpenID. Він має на меті створити один логін для різих сайтів. Повідомивши OpenID про смерть користувача, можна одночасно проінформувати про це більш ніж 4 тис. сайтів, включаючи MySpace.
ЖИТТЯ ТА СМЕРТЬ ОН-ЛАЙН
Білл Уошборн, виконавчий директор компанії OpenID, говорить, що подібна схема дозволяє поглибити співпрацю між окремими сайтами. Він вважає, що для привернення уваги всієї мережі до питання, що обговорюється, знадобиться гучний судовий позов. «Буде певний набір судових справ, які визначать, що є необхідним і що є припустимим», — зазначає він.
Його турбує, що рішення про долю наших інтернет-життів, можливо, будемо ухвалювати вже не ми самі.
«Ситуація навколо того, що можуть робити веб-сайти і що можуть люди в мережі, є досить невизначеною. Згодом вона привертатиме все більше й більше уваги. Кінцеві користувачі не повністю володіють своїми даними».
