Коли його не стало, йому було лише 57 років. Вік, коли обдарована людина перебуває в розквіті творчих сил. Дуже багато лягло на плечі цієї талановитої людини, але ні інсульт, ні численні операції не могли завадити йому творити.
«У всіх проблеми. Всім сьогодні погано. Такі держава й епоха. Але що ж буде, якщо від туги ми всі почнемо помирати?» — писав Філатов, кажуть, мало не дорогою до операційної...
В останні роки свого життя він уже не міг виходити на сцену, але, згадавши свою давню пристрасть до літератури, почав писати п’єси, вірші, казки, згадують РІА «Новости». У кожному його творі відчувається відображення чесної й мудрої особистості. Не дивно, що уривки, цитати, чотиривірші Леоніда Філатова живуть у серцях його шанувальників і нині, через чотири роки після смерті.
Він багато о зробив сам: написав сценарій для фільму «Собачі діти», де зіграв одну з ролей, опублікував власну казку «Про Федота-стрельца, удалого молодца», вів авторську програму «Щоб пам’ятали...». Об’єднання «Співдружність акторів Таганки» з’явилося багато в чому завдяки його ініціативі.
Ім’я Філатова увійшло в титри відомих фільмів 70—90 х років: «Містомоєї любові», «З вечора до полудня», «Граки», «Успіх», «Забута мелодія для флейти» й, звісно, «Екіпаж». Мільйонам глядачів Філатов запам’ятався в ролі спокусника-бортінженер Ігоря Скворцова в першому радянському фільмі-катастрофі. Як казав Георгій Жженов, «Леонід Філатов є новим типом артиста з ідеальним поєднанням інтелекту й емоційності».
Але головним у житті Філатова був театр. «Таганку» він називав своїм університетом, де все було просто й чудово. Чарівливість і природжений артистизм одразу виділили актора серед інших його колег. Це приваблювало режисерів, а колеги цінили в ньому уміння підтримувати акторське «братство»: він любив театральний «дім» і всіх мешканців «Таганки».
Як казав він сам: «Тут я бачив і знав людей, навіть про швидкоплинне знайомство з якими можна було лише мріяти. Юрій Любимов, Володимир Висоцький, Юрій Трифонов, Белла Ахмадуліна, Федір Абрамов, Сергій Параджанов, Альфред Шнітке, Булат Окуджава...». Висоцькому потім Леонід Філатов присвятить один з випусків своєї телепрограми «Щоб пам’ятали», яка розповідала про героїв минулого мільйонам глядачів. Хто, як не Філатов, міг з такою повагою й тактом говорити про забутих зірок, пам’ять про які забирає невдячний час.
