Головною причиною вимирання мамонтів були не первісні мисливці, а геологічні й екологічні зміни, що призвели до масового поширення серед цих тварин тяжких захворювань кісток. Так вважають російські вчені, які вивчали так звані кладовища мамонтів — викопні скупчення останків цих тварин.
«Ми знаходили кістки мамонтів зі слідами катастрофічних змін — зрощені, з величезними отворами, викривлені. Зі слідами остеопорозу, остеомаляції (розм’якшення кісток), хондрозів. Є випадки, коли два, три, чотири хребці зростаються разом. Їх усього там 20, а з них половина відділу ось з такими порушеннями», — сказав РІА «Новости» науковий співробітник Інституту археології та етнографії Сибірського відділення РАН Василь Зенін. Він разом із палеонтологом Сергієм Лещинським із Томського держуніверситету вивчав одне з «кладовищ мамонтів» — так зване місцезнаходження Луговське в Ханти-Мансійському автономному округу. Результати досліджень були опубліковані в журналі «Археология, этнография и антропология Евразии».
Мамонти — одні з найбільших в історії наземних ссавців — були старшими сучасниками людини, жили в другій половині плейстоцену в Європі, Північній Азії та Північній Америці. Вони вимерли близько 10 тисяч років тому під час останнього заледеніння. Чимало вчених вважають, що вирішальну роль в їхньому зникненні зіграли палеолітичні мисливці. Зенін зазначає, що люди, безумовно, користувалися «можливістю вбити мамонта, скажімо, добити його, якщо він потрапив у скрутну ситуацію, загруз десь, захворів», однак до зникнення мамонтів як виду людство непричетне — гігантських ссавців згубив брак у кормі й грунті необхідних мінералів через геологічні зміни.
«Мамонт — це дуже великі тварини, їм потрібно досить багато мінералів. Вони, як і всі інші травоїдні, компенсували брак мінеральних речовин, поїдаючи деякі різновиди глин на так званих звірових солонцях», — сказав учений. Він додав, що прагнення поїдати мінеральні речовини здебільшого виникає в період гону або вагітності: «Відомі випадки, коли вагітні жінки, абсолютно інстинктивно, їдять крейду, навіть вапно зі стін».
Тектонічні зміни, підйом значних ділянок суходолу за дуже короткий за геологічними мірками термін — дві-три тисячі років — спричинили те, що на величезних просторах, де мешкали мамонти, грунти з переважанням лужних речовин перетворилися на кислі, бідні на необхідні речовини. «Як кажуть геологи, відбувається розлужнення, вимивання лужних елементів та їхнє заміщення на кислотні. Бідна на мінерали трава потрапляє до організму тварин. Мамонту треба на день 150 кілограмів рослинної маси, якщо їжа бідна на мінеральні речовини, тварина перебуває в стресі, їй постійно не вистачає цих елементів. Вона їх шукає, бо десь іще їх взяти неможливо», — сказав Зенін. Брак мінералів викликає розвиток різних захворювань кісток, різко знижується рухливість, тварина перестає нормально харчуватися, тому це викликає в неї біль при пересуванні, зауважив учений, додавши, що це впливає й на відтворювання стада.
«Проблема дискутується, наскільки людина винна в зникненні мамонта як виду. І насамперед наголошують на тому, що людина винищила мамонта. Я проти такої постановки питання. У мамонта закінчився його еволюційний цикл — так збіглися обставини, кліматичні, тут іще людина з’явилася», — сказав Зенін. Він додав, що всі подібні події, масові вимирання — це передусім результат зміни геологічної ситуації. «Це головний чинник, який не можна ні зупинити, ні змінити. Ріст Гімалаїв викликав ріст усіх сусідніх територій. Підіймається й та ділянка, де гір немає. І за рахунок цього відбувається глибше врізання рік, що призвело до зміни мінерального складу грунтів на великих територіях. Це збіглося в часі з настанням максимального похолодання під час останнього заледеніння. Це 24 – 17 тисяч років тому. Саме на цей період і припадають наймасовіші кладовища мамонтів», — сказав археолог.
