Володарем «Золотої пальмової гілки» за найкращий повнометражний фільм основного конкурсу стала сатирична комедія «Квадрат» шведа Рубена ЕСТЛУНДА (Франція — Швеція — Данія — США).
Головний герой стрічки — Крістіан — працює куратором музею сучасного мистецтва. Він розлучений і виховує двох дочок. Одного разу в Крістіана крадуть телефон і гаманець. Вистеживши апарат через додаток, він разом з колегою вирушає вершити справедливість у бідний район Стокгольма. Він розпихує по поштових скриньках роздруковане попередження «Я знаю, що ти вкрав мій телефон і гаманець» і називає місце, куди треба повернути речі. Однак події розгортаються у геть несподіваному напрямку. Критики характеризують «Квадрат» як «знущальну мистецтвознавчу сатиру на тему contemporary art і марноти людських сподівань одне на одного». Ролі виконали Клас БАНГ, Елізабет МОСС, Домінік ВЕСТ, Террі НОТАРІ. Для Естлунда (нар. 13 квітня 1974 на острові Стюрсе, в 2001 закінчив кіношколу в Гетеборзі), найвищою нагородою якого до сьогодні були лише «Золотий ведмідь» за короткометражку «Випадок у банку» (2010) і відзнака каннської секції «Особливий погляд» за «Форс-мажор» (2014), перемога «Квадрата» — воістину несподіваний тріумф. До речі, одним з перших міжнародних фестивалів, що показав повнометражний дебют Естлунда «Гітара-монголоїд» (2004), була київська «Молодість».
Загалом у основному змаганні Канн взяло участь 19 фільмів. Другий за престижністю Гран-прі дістався драмі про життя ВІЛ-інфікованих у Парижі 1990-х «120 ударів у хвилину» Робена КАМПАЙО (Франція), а приз журі вручили росіянину Андрію ЗВЯГІНЦЕВУ за «Нелюбов» — драму про підлітка, що тікає з неблагополучної родини.
Свою першу каннську нагороду — приз за кращу режисуру — нарешті здобула Софія КОППОЛА. Її «Фатальна спокуса» — ремейк костюмованої драми 1971 р. (тоді головну чоловічу роль зіграв Клінт ІСТВУД, а зараз — Колін ФАРРЕЛЛ), події якої розгортаються під час Громадянської війни в США.
Відзнака за «найкращий сценарій» для 58-річної шотландки Лінн РЕМСІ дивує тим, що її фільм про кілера, що рятує дічинку від педофілів «Ти ніколи тут не був» (США — Великобританія — Франція), по суті, ще незавершений. Проте Ремсі має настільки цікавий і переконливий візуальний стиль, що ця незавершеність сама по собі набула якості авторського прийому. Окрім того, Хоакін ФЕНІКС за роль меланхолічного вбивці у цій картині відзначений як найкращий актор.
Приз за найкращий сценарій розділив з Ремсі яскравий представник «грецького сюрреалізму» Йоргос ЛАНТІМОС. Його «Вбивство священного оленя» (США — Великобританія — Ірландія) — кінофантазія за мотивами драматургії Еврипіда з Коліном Фарреллом і Ніколь КІДМАН; остання, до речі, протягом фестивалю з’явилася аж у чотирьох проектах, а в неділю була вшанована особливою премією з нагоди 70-річчя фестивалю. Найкращою ж актрисою визнано Дайяну КРЮГЕР за роль жінки, що втратила своїх родичів, у фільмі Фатіха АКІНА «З нізвідки» (Німеччина).
Прогнозовано без нагород лишилася нова робота класика європейського кіна Міхаеля ХАНЕКЕ «Хепі-енд» (Франція — Австрія — Німеччина): вочевидь, після двох поспіль «Золотих пальмових гілок» за «Білу стрічку» і «Любов» майстер дозволив собі певну режисерську розслабленість.
Цього року в Каннах показали дві картини, зроблені за участю України: в основному конкурсі — ігрову стрічку Сергія ЛОЗНИЦІ «Лагідна» («Кроткая», Франція — Німеччина — Нідерланди-Литва — Україна — Росія), а в позаконкурсному «Двотижневику режисерів» — «Іній» литовця Шарунаса БАРТАСА (Польща — Україна — Литва — Франція). Жодна з них не здобула призів, однак мала успіх у публіки і (особливо «Лагідна») хорошу фестивальну пресу.
Будемо сподіватися, що вже цього року зможемо побачити фільми Лозниці й Бартаса, а також основних призерів Канн у себе в Україні.
70-й Каннський фестиваль тривав з 17 по 28 травня. Журі основного конкурсу очолював іменитий іспанський режисер Педро АЛЬМОДОВАР.
