Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Зустрічі в Одесі-2010»

Тридцять театрів із восьми країн представили свої роботи на форумі
23 вересня, 2010 - 00:00

П’ятий міжнародний театральний фестиваль «Зустрічі в Одесі» був присвячений 135-річчю Одеського російського драматичного театру і 15-річчю з дня народження А. П. Чехова. Форум зібрав тринадцять театрів із восьми держав, що виступали на чотирьох сценічних майданчиках — у Російському театрі, Українському театрі, Болгарському культурному центрі та Єврейському культурному центрі (загалом глядачі побачили шістнадцять вистав, а ще чотири постановки були показані в Іллічівську). Виступили театральні колективи: Києва, Москви, Санкт-Петербурга, Відня, Вільнюса, Таллінна, Тбілісі, Кишинева, Єревана, Херсона, Пермі, Якутська й Одеси.

— Фестиваль був присвячений 135-річчю Російського театру в Одесі й став наймасштабнішим за всю історію існування. Вистави практично завжди проходили при повних аншлагах і були дуже тепло прийняті публікою, — каже один з організаторів фестивалю директор Одеського російського драматичного театру ім. О. Іванова Олександр Копайгора. — За час фесту наш театр прийняв понад 300 гостей із театрів України, ближнього й далекого зарубіжжя; кількість глядачів, які відвідали вистави, підрахувати просто неможливо, адже на більшості вистав глядачів було більше, ніж місць у глядацьких залах: багато хто дивився вистави стоячи. А обсяг позитивних емоцій і яскравих театральних вражень, які подарував фестиваль місту, був просто колосальним!

Гості — критики й режисери — оцінювали роботу своїх колег. Фахівці одностайно дали найвищу оцінку виставі «Каліка з Інішману» (автор комедії — М. Мак-Донах) у постановці лауреата Національної російської театральної премії «Золота Маска-2010» Пермського театру «У моста». Режисер — художній керівник театру Сергій Федотов. Виставу показали на Малій сцені в Єврейському культурному центрі.

Яскраві, соковиті образи, навіть в епізодичних ролях — так ділилися враженнями критики. А деякі актори виразно працювали навіть... кінчиками вух.

Вистави відбувалися тричі на день. На денній сцені фестивалю цього року були й справжні відкриття. Прем’єра свіжоспеченої моновистави «Щуролов» за Олександром Гріном, яку поставили режисер Дмитро Богомазов і Київський театр «Вільна сцена», вразила не лише оригінальністю використання сучасних технологій, але й напруженою, пронизливою, щирою грою Олександра Форманчука (актор київського Театру ім. І. Франка). Вистава стала однією з найяскравіших подій фестивалю.

— Ми назвали виставу «3D», але залишили книжку, — говорить режисер, керівник театру «Вільна сцена» (Київ) Дмитро Богомазов. — Суть сюжету в тому, що є люди, які вразливі, бо вони мають сумління, почуття, зобов’язання, а є щури, які не люди... у них немає ні сумління, ні честі, вони можуть красти, заробляти нечесною працею гроші. Зараз час щурів — і це дуже пряме послання. Будьте уважні: ті, за кого ви налаштовані голосувати, то щури чи люди — у цьому треба розібратися.

Жанр «Щуролова» визначено так: «3-D книжка за оповіданням Олександра Гріна». Художник-постановник Олександр Друганов знайшов дивовижний прийом створення сценографії на очах у глядача — актор в білому одязі на тлі білої завіси опиняється під променем проектора, і хрестик курсору окреслює довкола нього інших персонажів, вікна, арки, двері. Художник Олександр Чаморсов малює під час вистави фломастером на маленькому моніторі, тут же стирає намальоване, видозмінює його.

Велике враження на критиків справила вистава «Одеса» Театру «Драхенгассе» з австрійської столиці Відня. Автори п’єси — Регіна Штейнметц і Уве Брее. На сцені ми бачимо жінку й чоловіка (актори Феліція й Герхард Дорфер), що сидять за столом. Люди літні. Вони читають листи, адресовані одне одному, і розмовляють між собою. П’ятдесят років тому, в сорок п’ятому, у Відні, радянський офіцер-льотчик Борис і австрійська дівчина Ганна пристрасно кохали одне одного. Потім, звісно, довелося розлучитися, але пам’ять про своє кохання вони зберігали ці півстоліття. І ось тепер він запросив її до своєї Одеси. І кохання спалахує знов.

Ще один фаворит публіки та критики — вистава «Дачний театр Антоші Чехонте», побудована на ранніх оповіданнях А.П.Чехова. На сцені Російської драми цю роботу представляв Меліховський театр «Чеховська студія». Керівник постановки — Володимир Байчер.

— Актори меліховської трупи донесли дивовижне відчуття чеховської аури, — каже московський критик Олексій Шаповалов. — Тут головна родзинка — нюанси акторської гри та жива акторська взаємодія.

Завершився фестиваль виставою Російського драматичного театру Литви (м.Вільнюс) «Огидливе кохання». Його поставив Агнюс Янкявічюс за інсценізацією Марюса Марцинкявічюса повісті Павла Санаєва «Поховаєте мене за плінтусом». Образ деспотичної бабусі віртуозно зіграла Інга Машкаріна. Переповнена зала Одеського російського театру тривалою овацією дякувала артистам і всім творцям вистави за те, що вони змусили глядача співпереживати.

Андрій УТЬОСОВ
Газета: 
Рубрика: