Попри скандальну ухвалу Київради від 28 лютого про приєднання до Києва двох тисяч гектарів земель області, виявляється, міська влада планує розвивати місто в колишніх межах. На одному з найближчих засідань архітектурно-містобудівної ради розглядатиметься проект нового Генерального плану Києва, який знайшов територіальні резерви в нинішніх межах Києва.
Спірні 2 тисячі гектарів — справді дрібниця. За чинним, уже застарілим, Генпланом розвивати Київ планувалося за рахунок розширення міста на нових територіях площею цілих 64 тисячі гектарів. Передбачалося, що столиця ростиме на північ і на південний захід за рахунок територій, які їй не належать. Ці чималі площі землі мали вилучити у прилеглих сільських рад і містечок Київської області. За рахунок цього територію Києва збиралися збільшити практично вдвічі. Такі новації не було погоджено з обласною владою, з урядом, з територіальними громадами столиці і області.
«Київ не перший рік «сидить» у своїх межах, а до 2025 року ми маємо побудувати ще половину такого міста, — стверджує Сергій ЦЕЛОВАЛЬНИК, головний архітектор столиці. — Межі переходити не можна, але в цьому й немає сенсу. Я вважаю, Київ, по-перше, повинен за межами центру підноситися вгору, щоб не залишатися на містечковому рівні. І, по-друге, необхідно просуватися вглиб — тунелями, дорогами, інженерними спорудами».
До речі, середня щільність населення в європейських столицях перевищує 5 тисяч осіб на квадратний кілометр. Наприклад, у Бухаресті 8 тисяч людей на квадратний кілометр, у Лісабоні — 7 тисяч, в Лондоні — майже 5 тисяч, а в Парижі взагалі 21 тисяча осіб на квадратний кілометр. У Києві цей показник не досягає і 3,4 тисячі людей на квадратний кілометр або 340 людей на гектар, тобто за європейськими мірками нашу столицю не можна зарахувати до переущільнених.
ДЕ «ЗАРИТО» РЕЗЕРВ
«Оскільки значні території міста використовуються неефективно, сьогодні в нас є резерв у розмірі 10 тисяч гектарів, що дозволяє не ущільнювати житлову забудову», — заявляє Сергій БРОНЕВИЦЬКИЙ, начальник Інституту Генерального плану міста Києва.
З них для житлової забудови планується використовувати близько 2,7 тисячі гектарів, тобто до 30 %. Це дасть можливість вести забудову зі щільністю населення не більше 380 осіб на гектар, що дозволяє запроектувати в нових мікрорайонах дитячі садки, школи, об’єкти соціальної сфери, сквери і спортивні майданчики. Інші ресурси, за словами Сергія Броневицького, використовуватимуться для будівництва нових магістралей, транспортних об’єктів, установ столичної сфери послуг, нових парків і спортивних комплексів.
Резерв, який знайшли розробники Генплану, — це старий фонд, старі споруди, ділянки теплиць, складів і тому подібне. Деякі території взагалі вільні від будь-якої забудови, оскільки вони резервувалися для майбутнього розвитку підприємств оборонного комплексу. Наприклад, у Києві досі залишаються вільними території, відведені під комплексну житлово-громадську забудову і неосвоєні в попередні роки — майже 700 гектарів: Теремки-3 в Голосіївському районі, Осокорки Північні, Осокорки Центральні, мікрорайон 11житломасиву Позняки в Дар ницькому районі, житловий район на вулицях Озерній і Північній у Оболонському районі.
Ресурсами під забудову є також квартали і мікрорайони повоєнної старої забудови, де залишається 92,8 тисячі квадратних метрів старого і аварійного житлового фонду, який підлягає знесенню.
«Найбільш правильним з погляду містобудування мені здається починати будувати стартові багатоповерхові будинки, в які переселяти, за їхньою згодою, мешканців довколишніх «хрущовок», — говорить Сергій Целовальник. — Потім зносити старі будинки і будувати нові вже на їх місці, і так далі за ланцюжком. Потрібно змінити вигляд забудови столичного міста, піти від периферійного застою».
Сумарна площа територій, які потребують поетапної реконструкції застарілого житлового фонду, становить на етап 15—20 років близько 400 гектарів, на перспективу — близько 600 гектарів.
Окрім того, в межах нашої європейської столиці не мало не багато 2,7 тисячі гектарів земель сільгосппризначення. З них понад 400 гектарів проект Генплану пропонує використовувати для житлової багатоповерхової забудови, будівництва доступного житла. Зокрема, біля проспекту Правди в Подільському районі.
На територіях спеціального призначення площею 670 гектарів пропонується будувати житло для військовослужбовців і доступне житло. Ці ділянки розташовано на вулицях Бориспільській, Тростянецькій, Пономарьова (біля селища Коцюбинського), Качалова, Відпочинку, Трутенка, Ломоносова.
Промислові підприємства залишаться, але поділяться з містом землею, яку вони не використовують раціонально. У резерві значні території промислового і комунально-складського призначення — без малого 2 тисячі гектарів. Це території Куренівсько-Подільського промвузла на правобережжі, а також на вулицях Березневій і Регенераторній на Лівобережжі.
«У той же час на перепрофільованих виробничих і комунально-складських територіях не обов’язково розгорнеться житлова чи ділова забудова, — підкреслює Сергій Броневицький. — Замість складів з’являтимуться і зелені насадження загального користування. У складі 10 тисяч гектарів територіальних ресурсів планується близько 2,3 тисячі гектарів використовувати для створення зелених зон загального користування: нових парків, скверів і лісопарків. Вони також з’являться на схилах балок, на Дніпровських островах і прибережних смугах Дніпра, малих річок і озер, за рахунок прилеглих до житлових масивів міських лісів».
ДОВЕДЕТЬСЯ МИРИТИСЯ?
«Я вважаю, що концепція Генерального плану глибоко неправильна в тому, що Київ має розвиватися в своїх межах, — критично оцінює проект Іван Салій, глава КМДА в 1992—1993 роках. — На мою думку, потрібно указом Президента призначити одного главу держадміністрації на Київ і Київську область, створити одну адміністрацію столичної агломерації, яка забезпечуватиме розробку єдиної стратегії, один Генеральний план».
«Ми використовуватимемо методику і підходи, які є, наприклад, у Парижа чи Лондона, — обіцяє Сергій Броневицький. Ці міста фактично не розширюють свої межі, але генплани їх забудов передбачають спільне використання приміської зони. У Парижі створили загальний координуючий орган, у якому мерія Парижа і представники виборних органів приміської зони разом вирішують усі питання забудови міста і прилеглих територій інших громад. Ми йтимемо з такою ініціативою до Кабміну, щоб у перспективі створити для Києва і області такі ж місцеві органи управління, які вирішуватимуть питання розвитку 10 районів Києва, винесення промислових підприємств за територію міста, транспортних розв’язок, єдиного зеленого каркасу».
КОМЕНТАР
Ігор ЛУЦЕНКО, громадський активіст, засновник ГІ «Збережи Старий Київ»:
— Гармонійний розвиток Києва може бути лише за тієї умови, що Києвом керуватимуть не як окремим містом, а разом з усіма містами-супутниками. Тобто як Київською агломерацією. І ця агломерація повинна мати єдиний координаційний чи навіть управлінський центр. От тоді це буде справді оптимальний процес, й це зможе зняти всі ці суперечки щодо того, розширяти чи не розширяти місто. На мою думку, неважливо, розширяти чи ні Київ, — головне, щоб була спільна інфраструктурна політика на цій всій території, екологічна політика тощо. Таке рішення, з точки зору світової практики, є оптимальним. Наприклад, Паризький агломерат — це Париж і все те, що розташовано в годині їзди електричкою від його центру. Так само, по суті, функціонує й Київ — люди їздять на роботу з передмістя і назад за такою ж схемою. Відповідно, всім цим потрібно якось комплексно керувати, запроваджувати якесь управління.
Зараз область відділена від Києва, й це фактично якісь різні політичні угруповання, які можуть між собою ворогувати або мирно жити, але їхні інтереси можуть бути абсолютно протилежні, й вони можуть не зважати один на одного. І це — нездорова ситуація. Тому тут усе упирається в зміну серйозних засадничих правовідносин взагалі у державі. Тому я вважаю: все це треба міняти на дуже високому рівні. А, з точки зору тактики, на мою думку, потрібно, щоб Київ зараз мав якомога більше можливостей диктувати свою політику. Якщо відбудуться вибори, — дай Бог, щоб вони були, — то буде більш демократичний склад Київради і, відповідно, буде важче запровадити земельний дерибан. На контрасті з тим же Коцюбинським, яке досі більшістю запросто може розпаювати свій Святошинський ліс і нормально почуватися. Вважаю, якщо кияни переоберуть Київраду і оберуть свого мера, то вони не дозволять так просто обходитися з цими лісами. Бо, можливо, жителям Коцюбинського того лісу суб’єктивно вистачає, а киянам лісів точно не вистачає.
Підготувала Марія СЕМЕНЧЕНКО, «День»
