«Американська система Україні не підходить, бо вона надто дорога», — розмірковувала Уляна Супрун у бесіді про майбутнє української системи охорони здоров’я.
Ми розмовляли з виконувачем обов’язків міністра в Лондоні минулої осені, якраз коли її законопроект про медичну реформу ще проходив непростий шлях через Верховну Раду.
Саме британська «Національна служба здоров’я» — National Health Service, відома під абревіатурою NHS, на думку пані Супрун, є одним зі зразків для українців, бо забезпечує безоплатні засадничі послуги для всіх пацієнтів.
Це справді так. На огляд до сімейного лікаря загальної практики британці йдуть без гаманця.
Також виклик «швидкої допомоги», перебування в лікарні, народження дитини, операції, процедури та медикаменти у лікарнях NHS тощо — повністю безкоштовні.
Це головна відмінність від США, де медична індустрія — це насамперед величезний бізнес, і пацієнти там є клієнтами, які сплачують за послуги або безпосередньо з кишені, або, у більшості випадків, за допомогою страховки, яка може покривати більшу чи меншу частину витрат; залежно від того, який її варіант може собі дозволити американець.
БАГАТОМІЛЬЯРДНА «БЕЗКОШТОВНІСТЬ»
Однією з улюблених англійських приказок є висловлювання: «Безкоштовного обіду не буває», якою підкреслюють, що насправді все в реальному житті кимось і колись таки оплачене.
Із британських платників податків стягують спеціальні внески до національної страховки, що сягають близько 12% індивідуальних доходів.
Приблизно стільки ж до національної страховки сплачують за кожного свого співробітника працедавці.
Зібрані кошти разом із додатковим фінансуванням уряду, які йдуть на охорону здоров’я, складають астрономічну суму.
Упродовж 2015 — 2016 років британська NHS, яка має понад півтора мільйона працівників, коштувала 116,4 мільярда фунтів (понад 160 мільярдів доларів) бюджетних грошей Сполученого Королівства.
Але навіть з таким величезним тягарем для платників податків NHS вважається відносно недорогою в перерахунку на душу населення: приблизно 2 500 доларів у Британії на противагу 6 000 доларів у США.
Та і з такою «дешевою» системою медичного обслуговування Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) у рейтингу ефективності національних систем охорони здоров’я віддає Сполученому Королівству 18-те місце, а Сполучені Штати опинилися аж на 37-му.
Британці, у середньому, досягають більшої, ніж американці, тривалості життя, нижчого рівня смертності новонароджених тощо.
Україна в цьому списку ВООЗ донедавна перебувала на 79-му місці — між Гватемалою та Соломоновими островами.
КРИТИКА БРИТАНСЬКОЇ СИСТЕМИ
Попри, на перший погляд, переваги, в Британії NHS зазнає критики, й час від часу її фінансово лихоманить.
За деякими показниками, наприклад, виживання після окремих видів ракових захворювань, Британія відстає від деяких країн Західної Європи.
У період різдвяно-новорічних свят головні британські національні новини часто починаються з повідомлень про кризову ситуацію в деяких великих лікарнях країни.
Поєднання спалахів грипу та зимових простуд з іншими сезонними медичними проблемами спричиняє напливи пацієнтів, яким лікарні не встигають давати раду.
Цієї зими в деяких містах Британії під лікарнями стояли черги автомобілів «швидкої допомоги», бо кількість лікарів не відповідала потребам ситуації, й місць на всіх пацієнтів не вистачало.
Особливим тягарем для NHS стало постійне збільшення частки населення літнього віку, що забирає щораз більший відсоток ресурсів системи.
Статистика показує, що 85-річний британець коштує системі охорони здоров’я у сім разів більше, ніж 30-річний.
Нерідко з вуст керівників лікарень лунають заяви на зразок: «Ми на межі! Такого навантаження ще ніколи не було! Так більше не можна!»
Проте у некризових ситуаціях система NHS переважно справляється.
МІСЦЕВІ КЛІНІКИ
Для отримання засадничих медичних послуг кожен британець має бути зареєстрований у місцевій клініці, де, як правило, без проблем і, звісно, безкоштовно можна записатися на огляд, зробити щеплення чи здати аналізи.
Завдання лікарів загальної практики в місцевій клініці полягає в тому, щоб визначити серйозність проблеми зі здоров’ям пацієнта й за потреби дати направлення на огляд відповідного фахівця в лікарні.
У разі, наприклад, гострої застуди лікар може виписати курс антибіотиків чи інші ліки, які з рецептом коштують усі однаково — 8,60 фунта (12 доларів). Але діти до 16 років, дорослі понад 60 років, а також вагітні жінки та деякі інші категорії пацієнтів отримують медикаменти безкоштовно.
Найпоширенішими порадами, які зазвичай чують від сімейного лікаря не тяжко хворі британці, є рекомендації або відпочити, або, навпаки, перейти до активнішого способу життя, пити більше теплих напоїв.
Але процес направлення до фахівця часто демонструє, з чим змушені миритися британці, щоб зберігати свою систему охорони здоров’я переважно безоплатною.
Система заохочує лікарів загальної практики давати якомога менше направлень до спеціалістів у лікарнях. Якщо сімейний лікар вирішує, що недуга не критична, то пересічний британець має очікувати, часто упродовж багатьох тижнів.
Навіть опинившись у фахівця, який вважає, що стан людини може покращити операційне втручання, пацієнт може чекати такої нетермінової операції кілька місяців.
Щоправда, в критичних ситуаціях операції здійснюються першочергово й без зайвих затримок.
ПРИВАТНА СИСТЕМА
Паралельно до NHS у Британії існує система комерційних медичних послуг із приватними мережами клінік.
Якщо в когось із британців є зайві гроші чи приватна медична страховка, то черг на огляд фахівця або на медичні процедури, або на нетермінові операції можна уникнути повністю.
За даними консультантської фірми LaingBuisson, зараз приватну медичну страховку мають трохи більше 10% британців, і в переважній більшості випадків нею забезпечують своїх працівників роботодавці.
Проте більшість британців не готові платити за переваги приватної медичної страховки, яка може коштувати близько 650 фунтів на рік для здорової 35-річної людини, й різко зростає до понад 2 000 фунтів на рік для людини пенсійного віку.
ВІЙНА ЯК ПОШТОВХ ДО РЕФОРМ
Уляна Cупрун визнає, що зараз Україна не може повністю відтворити в себе британську NHS.
Одна з причин очевидна — українська податкова система не здатна забезпечити національну систему охорони здоров’я бюджетом, який дозволяв би безоплатно забезпечувати українців усіма головними медичними послугами.
«У Великій Британії система почалася з меншим бюджетом, але з часом він зростає, бо є довіра до системи. Крім того, економіка росте, й ми будемо мати більше коштів на охорону здоров’я», — планує на майбутнє Уляна Супрун.
Іншою проблемою Супрун назвала гальмування українських медичних реформ тими, хто зумів на рештках радянської системи вибудувати для себе тіньовий медичний бізнес. Такі лікарі не хочуть нічого змінювати.
Важливим поштовхом для створення британської NHS (заснована 5 липня 1948 року) у Великобританії стала Друга світова війна, після якої всі суспільні верстви вважали, що солідарність, яка допомогла країні воювати, повинна тривати й далі та поширюватися на всі сфери життя.
Війна, нав’язана Росією, також підштовхує Україну до змін, і система охорони здоров’я — одна з галузей, де потрібні реформи мають шанс.
