Зробити щеплення, здати необхідні аналізи, проконсультуватися щодо захворювання, зважити-поміряти немовля, оформити лікарняний і навіть вести вагітність — це неповний перелік послуг, котрі має надавати сімейний лікар. Загалом список містить двадцять пунктів. Що до нього додати, а що прибрати — Міністерство охорони здоров’я наразі збирає думки медичної спільноти, виносячи на обговорення проект наказу про порядок надання первинної медичної допомоги. За цим наказом, крім традиційних консультацій щодо захворювань, лікар має складати план спостереження за здоров’ям свого пацієнта, прописувати, коли та які аналізи слід здати, у яких вузьких спеціалістів додатково проконсультуватися. Також лікар повинен займатись імунопрофілактикою, надавати паліативну допомогу, агітувати за здоровий спосіб життя — тобто робити все від нього залежне, щоб пацієнт мав мінімум проблем зі здоров’ям.
ДВАДЦЯТЬ «АЛЕ»
Ідея профілактики захворювань серед населення та особлива роль у цьому сімейного лікаря — хороша. Для простих громадян такий універсальний лікар просто знахідка, та чи впораються медики з пропонованим обсягом роботи, маючи на обліку по дві тисячі пацієнтів? І чи матимуть під рукою все необхідне обладнання? МОЗ також оприлюднило довжелезний список необхідних для сімейного лікаря речей, у якому, крім ваг, глюкометра і тонометра, в кабінеті такого лікаря мають бути холодильники для медикаментів і вакцин, кушетка, сповивальний стіл, киснева подушка та ще низка важливих речей.
Якщо раніше лікарі первинної ланки нарікали у коментарях «Дню», що до кінця не розуміють, чого від них хоче міністерство, то тепер запитання інші -чиїм коштом купувати все це обладнання? Відповідь мала дати зустріч медиків із регіонів з представниками МОЗ. Близько сотні фахівців сформулювали свої зауваження у двадцять правок до нормативно-правових актів, котрі регулюють діяльність первинної ланки. Міністерство пообіцяло врахувати всі, та навіть після зустрічі лишилося чимало незрозумілостей.
ЮРИДИЧНА ЛОЖКА ДЬОГТЮ
Іван Камінський, колишній головний лікар Коростенського району Житомирської області, пояснює, що більшість зауважень стосуються юридичної сфери: доки не ухвалено закони про медичну реформу (а їх досі немає), доки не внесуть зміни в Бюджетний, Господарський і Земельний кодекси України, говорити про реформу немає жодних правових підстав.
«Ідея правильна, але немає умов для її реалізації, — пояснює медик. — Незрозуміло, в якій організаційно-правовій формі можуть існувати амбулаторії, а відповідно до цього МОЗ має писати наказ про їхнє положення та статут, визначати нормативні штати. Міністерство заявляє, що лікар укладатиме договір з пацієнтом, але в чиєму штаті буде цей лікар? Наразі створено багато центрів первинної медико-санітарної допомоги, на які покладено надавати послуги з ось цього гарантованого пакета. То лікар цього центру укладатиме договір із пацієнтом? Юридично ці договори не матимуть жодної сили, це цивільний договір, і тоді ні про яке фінансування не можна говорити. Як гроші підуть за пацієнтом, якщо договір нелегітимний?»
На думку Івана Камінського, сімейні амбулаторії можуть працювати за досвідом Німеччини — як приватні заклади, але з державним фінансуванням. «Лікар створює юридичну особу, приватне підприємство, переходить у статус юридичної особи, яка вже має право укладати договори на обслуговування населення. Навіть чинного законодавства достатньо, щоб ця амбулаторія отримувала бюджетні кошти, — продовжує лікар. — Якщо медики оформлюватимуть себе як фізичні особи-підприємці, що пропонує МОЗ, як вони працюватимуть, коли кошти виділятимуться на Національну службу здоров’я? Це те саме, що бізнес укладатиме договір з державою. І у скільки ця послуга обійдеться державі, якщо ФОП (фізична особа-підприємець. — Авт.) має сплачувати купу податків?»
Міністерство охорони здоров’я пояснює, що правове підґрунтя для роботи сімейних лікарів якраз готується. Та відомство не окреслює часових рамок, коли відповідні закони та нормативні акти ухвалять.
МЕДСЕСТРА У ПОМІЧ
Уже з весни пацієнти шукатимуть своїх лікарів та укладатимуть з ними договори. Експерти прогнозують: саме тоді розпочнуться реальні проблеми на місцях, з критикою від медперсоналу і громадян. Не відкидають, що не всі пристосуються до оновлених умов роботи.
Головний лікар Київського міського центру здоров’я Отто Стойка вважає, що за такого широкого пакета медичних послуг чимало функцій первинної ланки має взяти на себе медична сестра. «Якщо забрати функцію ведення документації, передати її медсестрі або ввести посаду адміністратора, це суттєво розвантажить лікаря. Щодо профілактичних обстежень, то виміряти тиск чи зробити експрес-тест, визначити індекс маси тіла, розпитати про шкідливі звички теж може медична сестра. Тобто це — прості консультації, а лікар може робити акцент на індивідуальних особливостях, — пояснює Отто Стойка. — На Заході амбулаторія — це міні-підприємство, де є адміністратор, помічник лікаря й медсестра. У Фінляндії 95% усіх вакцинацій робиться медсестрами, лікарі мають справу тільки з тими дітьми, яким потрібен нестандартний підхід».
Сімейний лікар має стати свого роду універсальним солдатом, котрий відповідає за здоров’я свого пацієнта. Більшість експертів такий курс підтримує, додаючи, що МОЗ не має права з нього сходити. Бракує лише ретельнішої підготовки.
