Майже година знадобилася Марині Забаштанській, щоб купити яблука у гіпермаркеті без поліетиленового пакета. Дівчина пояснювала, що не хоче брати шкідливий для довкілля пакет, продавцю-консультанту, потім — адміністратору і зрештою — директору магазину. Усі як один дивувалися, чому покупець відмовляється від безкоштовної, усіма любимої торбинки і для чого розповідає всякі «нісенітниці» про небезпеку поліетилену?
Таких, як Марина, екосвідомих вінничан стає дедалі більше. У місті створюються екоклуби, спільноти та навіть бізнес-ініціативи, що активно працюють в галузях здорового харчування, органічного землеробства, переробки сміття тощо. Та головне те, що підростаюче покоління починає розуміти, що екокультура — це не одиничний прояв турботи про довкілля. Це — стиль життя і спосіб мислення.
ДІТЕЙ ВРАЖАЄ СОРТУВАЛЬНА СТАНЦІЯ
«Кілька десятків років тому молоко носили у бідончику, ковбаси зберігали у папері, а фрукти та овочі складали у плетені торбини. І ніхто не думав, що пластик чи поліетилен тоннами увірвуться у наші родини. Ми звикли, що у нас вдосталь ресурсів, а тому бездумно їх використовуємо. Та настав час повернутися до основи. Треба дати зелене світло «зеленим» ідеям. І розпочинати навчання «азам» екокультури слід з підростаючого покоління, — наголошує координатор проекту «Жити свідомо» Марина Забаштанська. — За даними опитування, яке проводила громадська організація «Центр Поділля-Соціум», у березні поточного року серед підлітків 13—16 років сортують сміття тільки 10% опитаних школярів, і лише 2% з числа опитаної молоді використовують вживані речі за новим призначенням. Ми взяли це на озброєння і почали влаштовувати екоуроки та еко-пікніки».
Гарний результат дає екскурсія на сортувальну станцію. «Коли діти бачать, що територія сміттєзвалища охайна, там не смердить, а на стовпі лелека звила гніздо, вони розуміють, що сміття — це не непотріб, а матеріал для вторинної переробки, — пояснює Марина Забаштанська. — Особливі емоції виникають у дітей після того, як вони поспілкуються з працівниками сортувальної лінії, які вручну перебирають невідсортоване вінничанами сміття. Комусь стає їх шкода, а дехто починає розуміти: якщо завтра він почне сортувати сміття вдома, то полегшить роботу тьоті Міли чи дядька Петра, які відбирають сухі відходи для вторинної переробки».
Активістка і сама зайнялася вторинним «підзаробітком». «За місяць разом з чоловіком назбирали 100 кілограмів макулатури, за неї отримали 250 гривень, закупили енергоощадні лампочки, — розповідає Марина Забаштанська. — Батькові на день народження подарували аератор на кран. Тепер і мої батьки зменшили використання води в середньому на 30%. Взагалі, якщо вимикати світло, економити воду, купувати прилади економ-класу, зрештою замінити старі лампочки на енергозберігаючі — одразу відчуємо різницю по оплаті комунальних послуг. І не треба гадати, що про вас подумає сусідка чи знайома, коли побачить зі стосами старих газет чи пакетами пластикових пляшок. Ви — не бідна. Бо «зеленим» бути нині в моді».
ПЛАТІТЬ МЕНШЕ АБО НЕ ПЛАТІТЬ ЗОВСІМ
Знає, як заощадити воду, електрику, і, як наслідок, свої кревні господиня еко-господарства Ірина Пущик. Жінка стверджує, що для цього не треба добиватися субсидії чи витрачати чималі кошти на утеплення. Достатньо змінити власні звички.
«Зуби чистити водою зі склянки, душ замість ванни, у магазин — з екосумкою і списком, електроприлади вимкнені, сміття у два відра — це мої найголовніші правила, — каже Ірина. — У грошовому еквіваленті складно сказати, скільки вдається економити, бо тарифи ростуть постійно, але кількість кіловат і кубометрів води зменшилися. Сортування сміття теж має свої плюси. Упродовж року ми усією родиною збирали папір, картон, паперові упаковки. Влітку обміняли все на нові зошити: за один кілограм — один зошит. Придбаного сину вистачить на увесь навчальний рік».
Також Ірина зберігає гроші в гаманці і відмовилась від дорогих та шкідливих миючих засобів — замінила їх на соду та гірчицю, які дешевші та не забруднюють воду, повністю змиваються з тарілок, тож не шкодитимуть здоров’ю. Господиня додає: «А щоб легше відмити посуд, миємо його одразу після їжі. Це — правило для сина».
НЕСТАЧА ВОДИ — ПРОБЛЕМА КОЖНОГО
Марина Сидоріна, директор підприємства «Еко-Драйв», переконана, що виключно на економії на комунальних послугах далеко не поїдеш. Вона кілька років прожила в Європі і не зі слів знає, що таке екогосподарство. Каже, що головне — навчитися раціонально використовувати те, що ми маємо, бо коли говорять про економію, мають на увазі обмеження власних потреб.
«Майже два роки спільно з комунальним підприємством «ЕкоВін» і Благодійним фондом «Подільська громада» ми працюємо над програмою «Екологічне місто», яка передбачає запровадження роздільного збору відходів. А у червні 2015 року вінничани почали сортувати сміття. Паралельно ми проводимо навчально-просвітницькі заходи: влаштовуємо екоквести, ігри для дітей, вчимо їх сортувати сміття, — перераховує Марина Сидоріна. — Навіть влітку під час канікул ми проводимо заняття у дворах багатоповерхівок. І якщо у дітей ініціативність та ідейність викликати не складно, то їхні батьки проявляють залізну байдужість. Вони не розуміють, чому треба сортувати сміття, у чому користь від вторинної переробки. Головні аргументи — «немає місця ще для одного відра» або «хто мені за це платитиме?». Хоча, щоб почати сортувати сміття, потрібен один крок — поставити два відра».
Європа до роздільного сортування йшла 30 років, але в України стільки часу немає, зазначає Марина Сидоріна. «Кожен мусить усвідомити, що, наприклад, нестача води на планеті — це і його особиста проблема. Тоді людина починає заощаджувати воду не лише тому, що за неї треба платити, а тому, що це важливо для країни і всієї планети, — продовжує підприємиця. — Багато людей починають розуміти, чому бути «зеленим» — це модно і, в першу чергу, патріотично. Бо незалежність від ресурсів кожного з нас підсилює незалежність нашої держави».
Продовження теми:
