Сміття бере за горло. На жаль, ця ідіома найкраще характеризує «сміттєвий апокаліпсис», на межі якого опинилася Україна.
Потрібно було загострити ситуацію до трагедії на Грибовецькому сміттєзвалищі, щоб нарешті на державному рівні визнати: сотні переповнених сміттєвих полігонів і тисячі нелегальних смітників становлять реальну небезпеку для природи й людей.
Пересічному громадянину складно пояснити, що хоча від сміття найбільшої шкоди зазнає довкілля, проблема утилізації та переробки відходів лежить у межах компетенції кількох міністерств, зокрема, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, і у першу чергу від місцевої влади. На жаль, на місцях до цього часу не усвідомлюють всієї складності проблеми із сміттям. Два роки тому у податковому і бюджетному законодавстві сталися серйозні зміни, які розширили можливості місцевих громад. Внаслідок розпочатої децентралізації 80% екологічного податку йде на місця. Тобто саме місцева влада повинна розробляти проекти з рекультивації сміттєзвалищ, які потребують закриття сьогодні.
Тип ліквідації сміття і якість прибирання визначаються бажаннями і фінансовими можливостями місцевих жителів, а прибирання побутових відходів оплачується з місцевого бюджету, який в свою чергу формується з місцевих податків.
Водночас Міністерство екології та природних ресурсів і я як міністр не стали чекати, коли на місцях дійде справа до сміття. Ми ініціювали інвентаризацію всіх сміттєзвалищ, які є на території України. Дорученням Кабінету міністрів перевірки стану усіх сміттєзвалищ скеровані всім обласним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування. У деяких випадках саботаж та ігнорування на місцях призвели до гальмування процесу збору цих даних. Це в жодному разі не завадить нам довести розпочату справу до логічного завершення. Інформація, яку ми отримали з регіонів, зараз перевіряється у нашому міністерстві та одразу заноситься на інтерактивну карту, яка найближчим часом стане доступна для всіх громадян України.
Наступним етапом стане створення мобільного додатку. Кожен громадянин зможе завантажити його в телефон та матиме можливість сфотографувати звалище і проінформувати про нього. Інформація моментально потраплятиме на портал Мінекології. Ми будемо бачити, де зафіксовано сміттєзвалище, і матимемо чіткий механізм реагування на проблему.
Передбачаю, що наполегливість Мінприроди у боротьбі зі сміттєзвалищами не дуже сподобається органам місцевого самоврядування, які часто ігнорують виконання своїх обов’язків. Але переконаний: хтось має стати ініціатором цього процесу. Ми разом з нашими партнерами, такими як, наприклад, Мінрегіонбуд, будемо проводити роботу з моніторингу кожного об’єкта. Міністерство екології буде приймати всі можливі заходи для того, щоб зобов’язати відповідні органи прибрати ці звалища. І після короткого періоду часу перевірити якість цих робіт. Наприклад, в Івано-Франківській області близько 50 нелегальних звалищ були прибрані на етапі формування цього реєстру, і я думаю, що така тенденція притаманна всій Україні.
Тобто з’являться законні підстави вимагати від власника чи користувача землі, щоб він прибрав сміття і наголошую — це сфера відповідальності органів місцевого самоврядування.
Другий важливий напрямок роботи Мінприроди — створення стратегії поводження з відходами. Незважаючи на протидію тіньових учасників, нам вдасться впорядкувати цей ринок і залучити інвесторів. Сподіваюся, що на кінець цього року в Україні буде державна Стратегія поводження з відходами, за підтримки наших міжнародних партнерів. За депутатами парламенту — цю стратегію підтримати і затвердити, а далі справа за національним планом правил з поводження зі сміттям, регіональним планом поводження з відходами.
Надію вселяє той факт, що ще років 20—30 тому ситуація зі сміттям в більшості країн була приблизно такою самою, як сьогодні в Україні: відходи в основному відправляли на смітники, полігони для поховання або спалювали. Згодом в Європі дійшли висновків, що потрібно принципово змінювати підхід до побутового сміття як такого, і метод «як з очей, так і з думки» проблему не вирішує. Сьогодні у світі успішно працюють кілька стратегій поводження з відходами, і ми вивчаємо можливості адаптації найкращого.
Ще хочу наголосити, що у будь-якій екологічній проблемі, в тому числі і в поводженні зі сміттям, найбільші опоненти — самі українці, чия екологічна свідомість і досі уражена метастазами совка. Люди звикли, що все нічиє і наше — повітря, вода, земля, ліси. Тому однією рукою рубають столітній бук, іншою викидають сміття на узбіччя, і всі при цьому розказують, як все погано. Знаю, що це завдання не на один рік, але без зміни кожного з нас ніякої реформи в охороні природи не буде.
Тому мій підхід — захист навколишнього середовища має стати призмою, через яку ми повинні дивитися на державну політику в будь-якій сфері.
Продовження теми:
