Авторитетний поінформований співрозмовник — перший заступник голови правління Промінвестбанку В’ячеслав Юткін — про наслідки «холодної торгівельної війни» Росії проти України, шанси подолати фінансові ризики, Вільнюський саміт... І ще — багато цікавих роздумів про особливості політичного моменту.
– Ваші прогнози – як позначиться на українській фінансовій системі російська «блокада» українського імпорту?
– Безумовно,ця ситуація вплине на фінансовий стан упершу чергу тих компаній, що експортують свою продукцію до Росії. Це досить великі обсяги. І ними обидві країни завжди пишалися, принаймні, попередні роки. І зростання обсягу торгівлі завжди свідчилопро розвиток добросусідських відносин.
І безумовно, торгова війна, яка справляє негативний вплив на діяльність великих українських компаній (а в числі постраждалих є доволівідомі імена), у підсумку позначиться і на фінансовому стані країни.
– Тому банкіри оголосили, що підтримають «постраждалих» у цій торговельній війні?
– Промінвестбанк історично зав'язаний на великих промислових компаніях, чиї поставки орієнтуються на Росію. Більше того, одна з пріоритетних ліній нашого розвитку – це підтримка експорту та імпорту України з РФ. Серед наших клієнтів більше 10 компаній з великими торговими оборотами з РФ.
Днями ми провели в банку невелике засідання, на якому приділили увагу ризикам, щоможуть виникнути у зв'язку з тим, що ці компанії не зможуть виконати свої фінансові плани цьогороку, що,відповідно,може негативно позначитися на регулярності обслуговування наших кредитних ліній. Тому наш ризик-менеджмент змушений у цих умовах враховувати ситуацію вірогідної торговельної війни з Росією з точки зору можливості звернення позичальників з проханнями пролонгації кредитних ліній або за згодою на так званий «грейс період», протягом якого відсотки закредитом не сплачуються.
– Як людина, добре обізнана в питаннях щодо умов російського ринку, чи вважаєте справедливою цю ситуацію відносно українського виробника?
– Незважаючи на те що я працюю в російському банку, вважаю такі дії з боку РФ вкрай несправедливими щодо України. Це не по-добросусідськи.
Я зрозумів би ще таку акцію, якби вона була плановим заходом митних органів. Але це викликає сумніви, якщо брати до уваги ті принизливі коментарі, що це, мовляв, може бути репетицією того, що буде з Україною після підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Немов Україна готується до постачання в РФ товарів від інших виробників. Думаю, таких планів у України не було і немає. Переконаний, що дуже мало людей можуть прокоментувати цю акцію позитивно.
«БЕЗ ДОВЖЕНКА» / ФОТО ЮРІЯ ІВАНОВА
І я не думаю, що такі дії в підсумку сприятимуть якимось позитивним рішенням України щодо членства в Митному союзі. Найімовірніше навпаки, може бути зворотна реакція не в інтересах Росії. І я думаю, що більшість росіян також не підтримуєті методи і форми, яких набуває цей конфлікт, а він стає протистоянням. Не хотілося б, щоб це було так.
– Адже від цього постраждають–та й вже постраждали – російські виробники...
– На жаль, у нас немає таких даних, але я думаю, що так. У них були плани з реалізації замовленої продукції. Напевно,порушені чиїсь інтереси. Від цієї «війни» зазнаватимуть збитків обидві сторони.
– Але чому російські підприємства не роблять таких заяв?
– Я думаю, що заяв немає, тому що хтось просто побоюється їх робити, а хтось просто ще не підрахував збитки.
– Ще одна резонансна тема, яка активно обговорювалася вЗМІ, упершу чергу європейських, – фінансовий дефолт України, щотрапиться вже цієї осені. Зокрема, швейцарський оглядач Neue Zurcher Zeitung Рудольф Герман пише про скорочення золотовалютних резервів України, які сягнули критичної позначки 23 млрддол.і наближаються до небезпечної межі, коли не зможуть покривати мінімальний обсяг тримісячного імпорту. Ви поділяєте такі песимістичні оцінки? Чи дійсно стан банківської системи сьогодні дає підстави для такихвисновків?
– Я такихпрогнозівне поділяю. Міжнародні економісти пророкують український дефолт майжепівтора роки. Розрахунки в цілому базуються на об'єктивних показниках, але сценарії, які при цьому прогнозуються, враховують не всі можливості України щодо виходу з цієї кризи.
Розуміючи все, що буде відбуватися з Україною в останні двакварталицього року і в разі підписання Угоди з ЄС, думаю, що підходи Міжнародного валютного фонду щодо співпраці з Україною будуть переглянуті. І напругуз притоку валюти буде знято декількома шляхами. У першу чергу це очікуваний китайський кредит (йдеться про декілька мільярдів). Плюс плани з фондування удекількох міжнародних організаціях, які дозволять зменшитипроблемиіз залученням валюти. Запозичення на внутрішньому ринку, ну і, безумовно, врожайний рік. Це все дозволить зняти достатньою мірою напругу, спричинену проблемами залучення валюти в країну. Нехай на нижній точці фінансового результату, але це дасть можливість не допустити реалізації таких депресивних сценаріїв, які час від часу з'являються в європейських ЗМІ і активно тиражуються в Україні.
Золотовалютні резерви від пікової точки скоротилися приблизно в 1,6–1,7 рази. Але, будучина рівні 23–24 млрд дол., вони дозволяють Україні тримати ситуацію під контролем.
«ШЛЯХ» / ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА
Я впевнений, що Україна вистоїть. І не буде в країні тієї страшної девальвації, яку нам весь час пророкують. До кінця року долар може вирости максимум до 8,35–8,40 грн. Важко передбачити, що буде у I кварталі наступного року. Адже в Україні почнеться передвиборний період. У країні, на жаль, економіка дуже тісно пов'язана з політикою, набагато більше, ніж у будь-якій іншій країні. Дуже не хотілося б, щоб тема девальвації використовувалася у цей період як «страшилка», що траплялося вже не раз.
– Україна сьогодні отримує на міжнародному фінансовому ринку досить дорогі гроші. Держпозика під 10% – це серйозний виклик для економіки країни. Чи може підписання Угоди з ЄС стати для нас шансом отримувати дешевші гроші від фондів?
– Потенційно – однозначно так. Але багато в чому це залежатиме від України. Саме підписання – це факт, щоб звернути увагу інвесторів на Україну. Але дуже важливо виконати низку зобов'язань, які вона візьме на себе, підписавши цю угоду. Причому моніторинг буде доволіжорсткий. Якщо їй вдасться це зробити, думаю, результати вже будуть у I кварталі, і вони знімуть фінансове напруження в країні.
Дуже важливим у цілому для співпраці з міжнародними фінансовими організаціями залишається рішення уряду щодо комунальних тарифів. Ситуація економічно складається так, що рано чи пізно ці рішення будуть прийняті. Питання тільки в часі. Треба чесно визнати, що Україна не повинна й надалі прямувати шляхом дотування джерел електроенергії, газу... Інакше у нас постійно будуть проблеми з курсом, станом економіки. Треба знайти золоту середину, шукати рішення, яке буде прийнятнимі для населення України, і для міжнародних організацій.
– Дружба «Дня» і з Промінвестбанком, і з вами особисто триваєвже більше десяти років. Ваша підтримка як партнера для нас є дуже важливою. І та увага, яку ви приділяєте нашим проектам, зокрема фотоконкурсу, ось уже впродовж 15 років, свідчить про те, що для вас це набагато більше, ніж просто пункт усоціальній відповідальності бізнесу. А цього року ви вирішили представити частину експозиції з останньої фотовиставки «Дня» у центральному відділенні Промінвестбанку ...
– Ми з «Днем» практично від початку його життя. І тоді, коли починали нашу співпрацю в рамках підтримки фотоконкурсу, і сьогодніми оцінюємо цей проект як унікальний. Нам здається, що фотомистецтвов Україні недооцінене. «День», напевно, єдиний гравець на цьому полі. І те, що ви робите, заслуговує самої великої поваги. Ми вважаємо за честь бути одним із спонсорів такого проекту.
У нас у банку є декілька напрямів соціальної відповідальності. Можливо, їх не так багато, як нам би хотілося, але вони досить різнопланові, до того ж вони є те, чим наші співробітники живуть.
«ОБ’ЄДНАНІ» / ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА
Повторюю, проект «Дня» для нас знаковий. Про те, що сьогодні ми бачимо на фотографіях «Дня», потім читатимуть наші діти у підручниках історії. Подивившись роботи фотоконкурсу, можна зрозуміти, як країна прожила останній рік, який буву неї пульс і температура.
Ще ми підтримуємо Театр російської драми ім. Л. Українки, тому що ми представляємо російський капітал і зацікавлені, щоб кращі російські постановки здійснювалися на сцені театру імені Лесі Українки в Києві.
Також ми давно спонсоруємо Театр імені Чехова в Ялті. Наш третій проект – щорічний фестиваль Чехова у вересні, куди з'їжджаються кращі колективи. Ми брали участь у відновленні цього театру з руїн. Взяли його в оренду, практично утримуємо цей театр. Ми дуже пишаємося, що Чехов у Ялті продовжує жити на сцені театру, якому вже більше ста років.
А ще єдекілька дитячих будинків, яким ми допомагаємо щорічними акціями, подарунками, книжками. І не витрачаємо гроші на якусь порожню рекламу, прибуток від якої не приносить користі нікому, окрім рекламодавців.
Зокрема, фотовиставка «Дня» – це проект, який знає весь банк і який любить весь банк. Найкращі роботи виставки висять цілий рік у кабінетах співробітників, стають предметом обговорення. Часто це переростає в дискусії про шляхи розвитку країни.
Колектив банку великий. Це 3,5 тис.чоловік, кожен з яких щодня проходить через зал, де розміщенікартини та фотороботи. Досить велика аудиторія для знайомства з фотомистецтвом. Крім того, широке коло відвідувачів банку.
– До речі, ви особисто дуже серйозно сприймаєте партнерствопо фотоконкурсу і самі вибираєте фотографії для номінації...
– Намагаюся. Якщо Лариса Олексіївна не тисне, то можу вибрати (сміється). Іноді наші смаки збігаються.
– Я до того, що ви дуже добре знаєте практично всі роботи. Скажіть, як,за вашими спостереженнями, за останні 15 років змінювалася країна, рівень фоторобіт?
– З кожним роком рівень зростає. Але і в перший конкурсний рік можна було знайти дуже сильних авторів, а їхніроботи і сьогодні актуальні.
Я пам'ятаю один із недавніх конкурсних відборів. Віктор Ющенко, тоді ще не президент, один стоїть упорожній залі Верховної Ради і дивиться на порожні ряди залу засідань. Потім його фотографія вже у президентському кабінеті, позаду портрет Т. Шевченка. Коли вдивляєшся у ці фото, здається, що зароджується щось нове в Україні. Приходить людина, яка здатна все змінити, але, коли дивишся на ці фотографії сьогодні і немов накладаєш їх на історичний відтинокчасу правління В. Ющенка, розумієш, яку роль насправді відіграв В. Ющенкодля розвитку України. Ці фотографії пов'язують два періоди історії між собою і не залишають сумнівів щодо оцінки роботи В. Ющенка як президента України. У цьому для мене основне призначення цього проекту «Дня».
З низки подієвих фотографій мені на все життя запам'яталися очі хлопчика на льотному полі через декілька хвилин після Скнилівської трагедії. Добре пам'ятаю і обличчя гірників, які відстоюють своє право на оплату праці. А фотографія «Без Довженка»! Ми бачимо залишки кінотеатру ім. Довженка на проспекті Перемоги в Києві. Хіба не викликає це фото асоціацію з тим, як руйнуютьу Києві знаковібудівлі? Згадайте хоча б будівництво на Андріївському узвозі, Гостиний двір на Контрактовій площі. Це події останньогочасу. Вчора їхав проспектом Перемоги. Минув рік, а кінотеатр так і залишився в руїнах, утім, як і Сінний ринок на Воровського, який знесли вже чотирироки тому.
Коли історики писатимуть новітню історію України, вони не тільки будуть гортати підшивки газет, але й вивчатимуть фотозвіти «Дня». Упевнений, що вони стануть для них хорошим матеріалом.
– У вас був дуже цікавий вибір на останній фотовиставці. Багато фотографій протестів, які називали символом 2012 р. Але ви вибрали, до речі, традиційно «політичну» фотографію – це об'єднання Фронту Змін та ВО «Батьківщина». Чому?
– Так. Це фотографія, на якій зображений Яценюк і очі Тимошенко.
Те, що сьогодні говорить Яценюкінамагається робити, мені здається, свідчить про те, що він хоче об'єднати кращі ідеї Тимошенко зі своїм баченням і прагненням змінити країну. Роблячи той вибір, я думав і думаю, що у Яценюка може це вийти. Я знаю його вже більше 15 років, з того часу як він очолював економічний блок в уряді Криму. Потім він почав працювати у Національному банку, керував ним. По-моєму, на всіх етапах своєї кар'єри він робив дуже багато позитивних речей, важливих для країни. Я пам'ятаю економічну кризу (кінець 2004-го – початок 2005 р. –«День»), коли він зробив усе, вдаючись до вкрай непопулярних заходів, щоб країна не скотилася в економічну прірву. Він дуже виріс як політик, і мені дуже хотілося б, щоб його найкращі якості реалізувалися на благо України. Не знаю,чи готовий він стати президентом – йому ще, напевно, потрібно рости. Але у мене немає сумнівів, що він дуже сильний економіст і політик, і в якійсь іншій країні, де прийнято створювати коаліційний уряд, зміг би бути прем'єром або працювати на таких посадах, які б давали можливість вибудовували потужну економічну систему.
Вибираючи цю фотографію, мені здавалося, що це майбутнє України. Безумовно, в Україні є проблема об'єднання опозиції. Якщо цього не станеться, мало що зміниться. Майбутнє України на кону згоди цих політиків. Вибори покажуть, особливо другійтур. Можливо, і в Україні буде коли-небудь коаліційний уряд, що складається з політиків, яким найбільше довіряють.
Сьогодні багато хто не вірить в існуючу владу, але не вірять і в опозицію. Суспільство розколоте. Призначення за родинною ознакою або приналежністю до якогось регіону чи міста не завжди дозволяє досягти результатів, на які чекає величезна країна з величезними європейськими можливостями.
Велика надія на те, що всі ми будемо єдині у прагненні жити в щасливій країні.
– Ви сказали, що суспільство розколоте, і це не може не впливатина настрої ділового співтовариства. Скажіть, воно теж не довіряє ані опозиції, ані владі?
– Українське ділове співтовариство – складний організм. Воно ніколи не орієнтується на опозицію, розуміючи, що може статися уцьому випадку.
Ділова спільнота працює з діючою владою в Україні – іншого не дано. Якщо ти хочеш розвивати бізнес і працювати, то повинен підтримувати діючу владу, подобається вона тобі чи ні. Але на виборах ти усвідомлено робиш свій вибір.
– У зв'язку з цимхочу запитати: хто,на ваш погляд, є реальним конкурентом Януковича на виборах?
– Реальним претендентом може бути Віталій Кличко. Він користується великим авторитетом, не скомпрометував себе в політиці, відомий за кордоном, набирає сили. На ньому немає того тягара негативних емоцій, який вже зібрала і опозиція, і практично всі її лідери у різний час і з різних причин. А Кличко – новий політик, і більшість, 35–40% виборців, що з якихось причин не хотіли б голосувати за чинну владу чи опозицію, віддадуть свої голоси на користь Кличка. Якщо він, звичайно, буде кандидатом у президенти.
– А економічну команду Кличка можна вважати сильною? Чи зможе вона потягнути економіку України?
– Мені здається, сьогодні її у нього просто немає. Ті програми, що декларувалися на виборах до Верховної Ради, не справляють жодного враження і абсолютно не готові бути реальною програмою на виборах.
Тому якщо вони не зроблять серйозний ривок у програмі і не притягнуть до своїх лав серйозних економістів, не зроблять цю програму зрозумілою для суспільства, я думаю, що це буде їхньою ахіллесовою п'ятою. Правда, варто сказати, що 20–30% українських виборців не надають цьому значення і орієнтуються виключно на особисті симпатії. Але країні від цього не легше – їй з цією програмою потім як мінімум п’ятьроків жити.
