Закарпатцям, як і колись древнім грекам, на кожному святі торжества демократії доводиться маневрувати між двома політичними мегасилами, котрі, як не крути, все одно обдурять і обберуть їх. Цими доморощеними «лицарями з великої політичної дороги» ось уже більше 15 років є мукачівський клан Балог, який у різні часи ішов на вибори під політичними брендами «Нашої України» і «Єдиного Центру», та кланом антиБалог об’єднаних у СДПУ(о), «За єдину Україну», Партію регіонів, а нині — БПП «Солідарність».
За три політичні п’ятирічки Балоги акумулювали владу на Закарпатті фактично на усіх рівнях. На останніх парламентських виборах у чотирьох з шести мажоритарних округах області мандати здобули три рідні брати Балоги та їхній кузен Петьовка. В обласній раді нинішнього скликання балогівці, в особі партії «ЄЦ», мали найбільшу фракцію — 42 мандати, а очолював її старший син Віктора Балоги — 27-річний Андрій. Більшість керівників районних рад, міських голів та сільських — є або членами партії «ЄЦ», або ж її неформальними, але палкими прихильниками. Практично жодне більш-менш серйозне питання життєдіяльності області без благословення Балог не вирішувалося.
Маючи за гіркий приклад Донбас, де свого часу також відбулася феодальна узурпація влади, влітку цього року Президент наважився спробувати зруйнувати монополію однієї родини на владу в окремо взятій області — Закарпатській. І це попри реальну допомогу цього клану набрати йому на Закарпатті максимум голосів на позачергових президентських перегонах. Для цього й була зухвало зрежисовано та коряво реалізовано операцію зі стріляниною і людськими смертями у Мукачеві.
Не секрет, що бажаючих відібрати у Балог вотчину ніколи не бракувало. Останнім часом як претендента на обласну папаху просував себе народний депутат від «УДАРу», а відтак від «Солідарності» Валерій Пацкан. Однак якогось серйозного впливу в області та спроможної команди управлінців він наразі не має. Це розуміють і на Банковій, тому на посаду голови ОДА Порошенко привіз до Ужгорода Геннадія Москаля. Йому й відвели роль тарана, котрий має пробити «велику балогівську стіну», а в утворену пробоїну до влади рине збірна команда молодих і спраглих керівних крісел від Пацкана, досвідчених регіоналів та вічних кон’юнктурників. Власне, цей сценарій нині повним ходом розігрується на Закарпатті.
Попри позбавлення адмінресурсу та інформаційні атаки опонентів, балогівський «ЄЦ» налаштований на нинішніх виборах взяти по максимуму. Кандидатів в обласні депутати на чолі з Віктором Балогою партія висунула по усіх 64-х обласних округах та до місцевих радах. Жодного соціального гасла ця містечкова політична сила не висунула. Натомість акцент робиться на тому, що до влади ведуть місцевих людей. У чому вони будуть кращими від опонентів — покрито мороком, оскільки агітаційну роботу у ЗМІ усі політичні сили та кандидати, на рівні конкурування ідей чи відстоювання позицій, вперше за багато років практично не ведуть. Ні у сенсі офіційної політичної реклами, ні навіть злощасної «джинси», зате квартирами й ринками масово снують «агітатори» з «переконливими» пропозиціями підтримати кандидата від тієї чи іншої партії.
Свою першу спробу стати мером Мукачева робить й син Віктора Балоги — Андрій, що має замінити на цій посаді досвідченого господарника Золтана Ленд’єла. А основним опонентом політичного юніора є швагро Медведчука Іван Чубірко.
Показово, що на тлі масового походу за місцевими мандатами «ЄЦ», знаючи ставлення до себе в Ужгороді, не ризикнув висунути чи бодай офіційно підтримати когось у боротьбі за крісло мера обласного центру. Тут «по-дорослому» електорат «рвуть» нинішні чиновники — голова облради самовисуванець В. Чубірко та секретар міськради, креатура «Відродження» Б. Андріїв, директор заводу «Турбогаз» М. Качур (БПП «Солідарність»), співачка Н. Копча («УКРОП»), «свободівець» під домашнім арештом Е. Леонов, тричі мер С. Ратушняк та ще 16 політичних абітурієнтів.
Тим часом, головні опоненти балогівців — БПП «Солідарність» — гарячково намагаються стати лідером місцевих перегонів, оскільки ціна питання надто висока. Політичний експерт Юрій Палійчук під час прес-конференції в Ужгороді наголосив, що у Дніпропетровській та Закарпатській областях, де функціонують сильні політичні гравці, з якими влада не знайшла спільної мови, вона не має права програти, бо це може стати початком її кінця, як свого часу крах «помаранчевих» почався з програшу на виборах у Києві. Очевидно тому на карту поставлено й репутацію самого голови ОДА Москаля, котрий першим номером веде БПП «Солідарність» до обласної ради. Цілком імовірно, що за такого розкладу в облраді може виникнути патова ситуація, коли жодна з провідних політичних сил не зможе сформувати працездатну більшість.
Попри заяви Г. Москаля, що у виборчих списках президентської сили на Закарпатті не буде місця колишнім членам СДПУ(о), «регіоналам та єцунам», — реально табу поширилося лише на останніх. Така «всеядність» спричинила низку скандалів. Ледь встигли зареєструвати кандидатом у депутати Мукачівської міськради від БПП «Солідарність» Калмана Олаха, як за кілька днів той став основним підозрюваним у розстрілі молодого рома на території мукачівського табору, і тепер перебуває під вартою в Ужгородському СІЗО.
Надто промовистим є і той факт, що «солідаристи» не віднайшли у своїх рядах жодного авторитетного політика чи громадського діяча, котрому б довірили очолити партійний список до Ужгородської міської ради, а прикрилися авторитетом відомого у місті шоумена — керівника студії сучасного танцю «Бліц» О. Камінської. Можливо, з пані Олени й вийде чудовий народний обранець, але чомусь дуже вперто напрошуються аналогії з не надто вдалим досвідом парламентської діяльності шоу-вумен О. Білозір, Т.Повалій, З. Огнєвіч...
Обласні організації парламентських партій, котрі в області якогось відчутного впливу й без того не мали, перед самими виборами загрузли у скандалах. Буквально днями у ЗМІ з’явилася інформація, що партія «Самопоміч» на Закарпатті пішла на вибори без оригіналу свідоцтва про реєстрацію, а її оновлене керівництво звернулося до правоохоронців із заявою про нібито втрату документа. Але колишній голова виконкому партії П.Білецький повідомив, що це чистої води шахрайство, а обласні лідери цієї політсили вводять виборців та ДВК в оману, бо справжній документ знаходиться на руках у колишнього голови осередку Ю.Тара. Той підтвердив, що фальсифікація справді має місце, а керівники осередку — С. Козмович та його спільники — прокручують аферу.
Теж недавно оновлене керівництво обласної організації Радикальної партії О. Ляшка на чолі з колишнім «народнофронтівцем» Б. Кинівим не може навести лад у місцевих осередках. Партійці Виноградівського, Берегівського та Іршавського районів звинуватили місцеве керівництво РПЛ у продажі місць колишнім представникам інших політсил та людям із сумнівним минулим. Актив цих трьох районів — загалом 52 члени — прийняли рішення вийти з лав партії, а заяви та квитки надіслати до центрального офісу РПЛ у Києві поштою.
З відбуттям керівника обласного осередку ВО «Свобода» О. Куцина та його найближчих побратимів на східний фронт, де вони уже другий рік поспіль воюють у складі окремої добровольчої чоти «Карпатська Січ», залишені без догляду у «тилу» однопартійці практично згорнули діяльність організації і тепер шанси націоналістів провести своїх людей у владу майже дорівнюють нулю.
Доволі широко представлений на Закарпатті й спектр умовно опозиційних сил. Так регіонали-ортодокси склали кістяк «Опозиційного блоку» на чолі з незмінним лідером обласної організації ПР та головою ОДА часів Януковича О. Ледидою. Менш ідеологічно загартовані учорашні регіонали стали основою проекту «Наш край» під орудою керівника коньячного заводу та депутата облради усіх останніх скликань В. Гісема, а значна частина політично нестійких лібералів подалася в очолюване помічником нардепа М. Ланя та торгівцем продуктами харчування В. Кошелею реанімоване «Відродження». Загалом 64 мандати обласної ради виборюють 16 партій, серед яких, окрім уже перерахованих, є й екзотичні: «За права людини», «Спільна дія» та КМКС Партія угорців України.
«НАВРЯД ЧИ ВАРТО ГОВОРИТИ ПРО ПОВНЕ ОНОВЛЕННЯ, АЛЕ З’ЯВИТЬСЯ ЧИМАЛО НОВИХ ОБЛИЧ»
Іван СТРЯПКО, доцент УжНУ:
— Цьогорічна виборча кампанія характеризується кількома особливостями, які вплинуть на результат виборів та оновлення Закарпатської обласної ради. По-перше, терміни проведення виборчої кампанії є скороченими, що грає на руку потужнім політсилам, таким як «Солідарність» та ЄЦ, які мають значні фінансові й організаційні ресурси. Натомість малі політичні партії залишилися у програші. По-друге, політична кампанія засвідчила, що більшість політичних партій не представляють серйозної програми розвитку місцевої громади чи області, а вдаються до популізму. По-третє, майже усі політичні сили, підхопивши нові віяння у суспільстві, включили до своїх списків учасників АТО та місцевих активістів. Особливо це характерно для БПП, ЄЦ, «Самопомочі», «УКРОПу». Навіть ті політичні партії, які виникли на уламках Партії регіонів — «Відродження», «Наш край», намагалися включити у свої списки цих людей.
Політичні партії, які не мають представництва у Верховній Раді та не представлені у місцевих радах, здебільшого роблять ставку на те щоб залучати до своїх лав діячів культури, спортсменів, молодь. Це дає можливість, представити нові обличчя та дати шанс спробувати свої сили в політиці новим людям, та в умовах обмеженого часу привернути увагу виборців.
У Закарпатській області почали активну роботу нові політичні партії — «Самопоміч», Радикальна партія О. Ляшка, «УКРОП», «Відродження» — які досі не брали участі у виборчій кампанії до місцевих рад. Відтак, ми очікуємо на оновлення Закарпатської обласної ради. Навряд чи варто говорити про повне оновлення, але з’явиться чимало нових облич, від яких очікуються нові ідеї та нові стандарти роботи.
«ОЧІКУВАТИ КАРДИНАЛЬНИХ ЗМІН ВІД НАСТУПНИХ ВИБОРІВ НЕ ДОВОДИТЬСЯ»
Віктор ПАЩЕНКО, політолог:
— Головною особливістю нинішніх місцевих виборів є їхнє проведення в умовах «гібридної війни», де питання місцевого самоврядування постає з особливого ракурсу. З одного боку, збільшення повноважень регіонів є ключовою вимогою європейської інтеграції України, а з іншого — загрози сепаратизму значно ускладнюють цю проблему і дозволяють центру спекулювати на ній. Для Закарпаття, як регіону зі своєю унікальною специфікою, така ситуація загострює політичне протистояння до краю, що ми й спостерігаємо впродовж останніх трьох місяців.
При всіх нюансах цих виборів на Закарпатті, їхня політична основа полягає в боротьбі центру з регіоном за владу та переважним правом доступу до ресурсів. Уособленням такої боротьби є протистояння між БПП «Солідарність» разом із її сателітами та «Єдиним Центром». За цілком демократичним фасадом нинішньої «Солідарності» в її закарпатському варіанті прихований абсолютно підпорядкований Банковій політичний проект, всі рішення якого приймаються в Києві. Нині це особливо яскраво видно на прикладі кадрової політики, а в разі успіху на виборах перенесеться й на всю життєдіяльність області. Натомість ЄЦ втратив практично будь-яку підтримку центральних органів влади і змушений боротися за виживання, спираючись виключно на власні ресурси.
Соціально-економічний зміст цих виборів полягає у відстоюванні права місцевих органів самоврядування розпоряджатися ресурсами. Обласна рада в останні роки намагається залучити якнайбільше західних інвесторів, оскільки інших важелів впливу на життя області не має. «Єврокар», «Джейбіл», «Ядзакі», «Флекстронікс», «Фішер» — найбільші роботодавці та платники податків в області, тоді як природні ресурси з легкими грошима — «мужіївський» золоторудник, ліс, контроль над митницею завжди залишався пріоритетом київських чиновників.
Проте найбільш обговорюваними темами виборів у нас залишаються морально-етичні проблеми. Чесний-нечесний, вкрав-не вкрав, патріот чи зрадник, бандит чи благодійник. Це свідчить про вкрай низьку як політичну, так і загальну культуру суспільства. Бо в Німеччині чи Англії, якщо ти судимий або навіть маєш проблеми з репутацією, то можеш іти на вибори, але без жодних шансів на успіх. А в пострадянській ментальності поняття авторитет та кримінал якось нерозривно пов’язані. Тому очікувати кардинальних змін від наступних виборів не доводиться. Бо вони можуть тільки трішечки покращити або погіршити владу, але не здатні змінити саме суспільство. Хоча сама процедура вибору процес завжди оздоровчий, бо спонукає до відповідальності. А продавати її за кількасот гривень чи брати на себе — кожен вирішує сам.
