Якби в результаті соціологічних досліджень визначити рейтинг головних тем, що хвилюють українців сьогодні, то другі паспорти, а правильніше — множинні, ймовірно, були б аж ніяк не на початку списку. Проте останнім часом про них (і «за», і «проти») говорили досить багато.
ВВАЖАТИ ТАКИМ... ЩО ПОБАЖАВ
Старт цьому дав Президент України Петро Порошенко, уявивши до парламенту законопроект «Про внесення змін до закону «Про громадянство України» щодо права громадян змінити громадянство» (№ 6175). Документ передбачає, що громадянин України, які добровільно отримали громадянство іншої держави, повинен вважатися таким, що побажав змінити громадянство і погодився на припинення українського громадянства.
Але вже через два тижні після того, як законопроект № 6175 потрапив до українського парламенту, Президентові України довелося вислухати діаметрально протилежну думку. На полях саміту Європейської народної партії, що відбувався на Мальті, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, як повідомляє Hungarytoday, запропонував Порошенку укласти угоду про подвійне громадянство для етнічних угорців, які мешкають в Україні. Як відповів на це Президент Порошенко, невідомо, але гадаю, що в нього як гаранта Конституції України та автора згаданого законопроекту, з цього питання має бути інша думка. До «паспортної» ініціативи Порошенка в Україні неоднозначне ставлення. Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко на своїй сторінці у Facebook пише: «Коли особа отримує громадянство іншої держави, вона повинна усвідомлювати, що реалізує своє право змінити громадянство... Тобто подвійного, потрійного та іншого множинного громадянства бути не може».
АЛЬТЕРНАТИВА: НЕ РУБАТИ УКРАЇНСЬКУ ГІЛКУ
Народний депутат України Ольга Богомолець (БПП) іншої думки. 29 березня вона подала законопроект (№6178-2), який називає альтернативним президентському. У ньому пропонується позбавляти українського громадянства чиновників та решту осіб, що виконують функції держави і мають множинне громадянство, а також запровадити кримінальну відповідальність за приховування такого факту.
Богомолець пропонує передбачити у Кримінальному кодексі України відповідальність за таке порушення у вигляді позбавлення волі на термін від трьох до п’яти років. При цьому, на її думку, штрафів за таку провину бути не повинно, аби не створювати механізму «відкупу» від порушень. Водночас народний депутат вважає за потрібне зобов’язати всіх українців повідомляти про отримання громадянства чи підданства іншої держави, що, на її думку, не повинно викликати жодних наслідків доти, доки такий громадянин не захоче стати депутатом чи державним чиновником.
Богомолець розповідає про отримане нею звернення понад 20 культурних та освітніх організацій, що об’єднують українців, які мешкають у різних країнах Європи та Америки. «Ми обурені політичним кроком Президента, — цитує Богомолець, — мета якого — відрубати здорову гілку генетичного дерева світового українства і який є спробою позбавити громадянства понад п’ять мільйонів українців за кордоном. Тих українців, які роками підтримують економіку своєї Батьківщини щорічними багатомільярдними інвестиціями».
«ЛІС НЕ РУБАЮТЬ, А ТРІСКИ ЛЕТЯТЬ»
Таке образне визначення дає запропонованому Президентом законопроекту політичний експерт громадської організації «Слово і діло» Валентин Гладких і пояснює: «Основними жертвами цього закону можуть стати не шляхетні панове і не державні службовці, уповноважені на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, а люди, котрі виїхали за кордон з України через економічні чи родинні обставини в пошуках кращого життя». Експерт прогнозує, що перспективи бути ухваленим президентський законопроект не має: «Про нього поговорять і забудуть».
Гладких погоджується з Богомолець у тому, що народні депутати і різного рангу чиновники повинні нести відповідальність за приховування факту множинного громадянства. На його думку, до влади в Україні повинні приходити лише ті люди, які пов’язують з нашою країною своє майбутнє і майбутнє своїх дітей. Але при цьому він вважає, що в теорії решта громадян могли б мати право на множинне громадянство, хоча це, на його думку, породить, як наслідок, безліч проблем.
ЯКЩО ЗАЛИШИМОСЯ БЕЗ РЕМІТАНС
«Якщо на руках у чиновника ще й паспорт іншої країни, то чи зможе він дати якусь гарантію, що не працює одночасно ще і на її інтереси? І де гарантія, що він реально працює на нашу країну?» — запитує виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко і розповідає про економічне підґрунтя можливого вимушеного виходу з українського громадянства мільйонів зарубіжних співвітчизників. За його словами, «погана економічна ситуація веде не лише до зростання соціальної напруженості — другим каналом випуску пари для населення бідної країни є вимушена трудова міграція».
Устенко підтримує Богомолець у тому, що для мігрантів у жодному разі не «можна обрубувати кінці — позбавляти їх громадянства. Ще й тому, що вони становлять велике джерело надходження до нашої країни іноземної валюти». Торік, розповідає експерт, ми отримали від трудових мігрантів так званих ремітанс (надходжень з-за кордону) на $5 мільярдів, позаторік — на $6 мільярдів, а ще раніше $6,5 і $7 мільярдів. На цей рік прогноз — $4 мільярди.
«Цю суму можна порівняти з припливом прямих іноземних інвестицій, який торік становив $3,4 мільярда. Зокрема, $2,5 мільярда — це для іноземних банків, — продовжує Устенко. — Отже, у реальний сектор економіки увійшов всього лише $1 мільярд. Якщо цього року кінці для мігрантів обрубають, позбавивши їх, як пропонує Президент, українського громадянства, то не буде $4 мільярдів ремітанс. І це істотно змінює потребу України в зовнішньому фінансуванні на цей рік. Вона може зрости до семи, а то й до $11 мільярдів».
