Місцеві вибори ознаменовані відчутно низькою явкою і показовою кволістю як виборців, так і самих кандидатів. Тривожний симптом такої апатичності полягає в тому, що докорінно не змінено систему відносин капіталу, політики і народу. Лише епізодичні прориви нового мислення в деяких регіонах країни продемонстрували, що надія на еволюційність процесів державотворення існує, адже запит на зміни перезрів. Інша справа, поки що кульгає якісна і системна пропозиція на подібні перетворення. Ці вибори вкотре довели існування неоднорідності ментальної складової в нашій країні. Захід явно готовий до демократичного діалогу між опонентами.
ЗГІДНО З РЕЗУЛЬТАТАМИ ВИБОРІВ, ВІТАЛІЙ КЛИЧКО ОТРИМАВ 66,5% ПІДТРИМКИ КИЯН. ВРАХОВУЮЧИ, ЩО ЯВКА У СТОЛИЦІ СТАНОВИЛА БЛИЗЬКО 28%, ЗА ЧИННОГО МЕРА ПРОГОЛОСУВАЛИ ТРОХИ БІЛЬШЕ 18% ВИБОРЦІВ СТОЛИЦІ. ТОЖ КИЇВСЬКОМУ МІСЬКОМУ ГОЛОВІ ДОВЕДЕТЬСЯ ПОПРАЦЮВАТИ, ЩОБ ЗБІЛЬШИТИ ДОВІРУ ДО СЕБЕ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Столиця, не зважаючи на опитування, що свідчили про бажання змін, продемонструвала передбачену до того перемогу провладного кандидата. При цьому Дніпропетровськ, який прикув до себе увагу головною інтригою можливості реваншу представників «регіоналів» в боротьбі з тими, хто в критичний момент війни фактично відстояв місто, порадував багатьох відмовою від порочного шляху загравання з тими, хто фактично цю війну в країну й привів. Другий тур в деяких регіонах країни поставив крапку в темі можливості реінкарнації «регіоналів».
Дніпропетровщина: серйозні зрушення
«Це не лише перемога Філатова, а й багатьох жителів міста. Ми відстояли свою гідність», — місцевий блогер
Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ
Другий тур виборів у Дніпропетровську став кульмінацією передвиборчого «трилера». Борис Філатов і його команда протистояли фактично коаліції влади та екс-регіоналів в особі представника «Опозиційного блоку» Олександра Вілкула. У ході виборчої кампанії за Вілкула «замовили слово» навіть екс-президент України Леонід Кучма і його зять-мільярдер Віктор Пінчук, ймовірно, з їхньої подачі похвалити Вілкула вирішив і колишній президент Польщі Олександр Кваснєвський. Перед початком другого туру до цього хору підключився колишній мер Дніпропетровська, а нині депутат Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка — Іван Куліченко. Утім, не допомогло — агітація не спрацювала, ймовірно, тому, що після Революції Гідності настали інші часи, а у дніпропетровців щодо екс-губернатора інша думка.
ОСТАТОЧНИХ ОФІЦІЙНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ ЩЕ НЕМАЄ, АЛЕ, ЗА ПОПЕРЕДНІМИ ДАНИМИ, В ПРИНЦИПОВОМУ ПРОТИСТОЯННІ З ОЛЕКСАНДРОМ ВІЛКУЛОМ ПЕРЕМАГАЄ БОРИС ФІЛАТОВ. У СВОЄМУ «ФЕЙСБУЦІ» ВІН ВЖЕ ПОДЯКУВАВ УСІМ, ХТО ЙОМУ ДОПОМАГАВ, І НАПИСАВ: «НЕ ПІДВЕДУ!» / ФОТО ЮРІЯ СТЕФАНЯКА
Другий тур виборів у Дніпропетровську ознаменувався скандалом з ТВК. У міській виборчій комісії напередодні голосування в результаті ротації змінився склад. Втративши контроль над комісією, голова Валентина Панкулич закрила в сейфі печатку і заблокувала цим роботу. Незважаючи на це члени ТВК затвердили постанову про зміну складу дільничних і районних комісій, виготовили другу печатку і призначили нове керівництво. Обидві сторони звернулися зі скаргами до Центрвиборчкому України, проте майже до ранку на ділянках і в районах Дніпропетровська працівники комісій не знали, кому підкорятися. Лише в понеділок документи з даними голосування почали надходити до ТВК і з’явилися підтвердження, що Борис Філатов від УКРОПу випереджає Олександра Вілкула («Опозиційний блок»). Ситуацію остаточно прояснила Громадянська мережа «Опора»: Борис Філатов — 53,76% (184724 голоси); Олександр Вілкул — 46,24% (158897 голосів)».
«Я не приховую, що дуже радий перемозі Бориса Філатова, оскільки його противникам не вдалося добитися своєї мети. Проти Бориса було задіяно величезний ресурс — грошові мішки, команди політтехнологів і ЗМІ. Але їм це не допомогло — ми все одно виявилися сильнішими. Проте у стратегічному плані я все ж таки відчуваю тривогу. Тому що дуже багато хто повірив у Філатова, проголосував за нього і довірив своє майбутнє. Люди активно допомагали йому на виборах. Я, наприклад, привів на вибори не менш як сотню осіб, яких агітував і переконував. Інші активісти теж приводили своїх знайомих — хто двох, хто — п’ять осіб. Тому ми не маємо права не виправдати їхню довіру. Це не лише перемога Бориса Філатова, а й багатьох мешканців міста. Чого я чекаю від цієї перемоги? Хочу, аби мир був у місті, аби воно розвивалося на користь усіх мешканців. Адже, за великим рахунком, ми не лише виграли вибори, а й відстояли свою гідність», — сказав відомий дніпропетровський блогер Євген Гендін.
Не менш обнадійливі новини вночі і вранці надходили з Кривого Рогу. Незважаючи на те, що в першому турі виборів міський голова Юрій Вілкул («Опозиційний блок») здобув близько 40 % голосів і значно випередив своїх конкурентів, у другому турі для нього почала складатися не така вже й вдала обстановка. Криворізькі виборці, що раніше голосували за різні партії, цього разу дружно підтримали «єдиного кандидата», представника «Самопомочі» Юрія Милобога. У результаті Вілкул-старший почав поступатися своєму конкурентові. «Демонтаж «Криворізької республіки» регіоналів відбувається успішно. Оброблено 80% протоколів. Юрія Вілкула у другому турі виборів міського голови Кривого Рогу на 1,9% відсотків обходить кандидат від «Самопомочі» Юрій Милобог», — написав Семен Семенченко, що відстежував ситуацію в Кривому Розі.
Утім, після того, як підвезли протоколи з Інгулецького району, виявилося, що Вілкул нібито випереджає свого суперника на 752 голоси, з чим категорично не згодна команда Милобога. Із цього приводу лідер «Самопомочі» Андрій Садовий написав на своїй сторінці у Фейсбук: «Битва за Кривий Ріг триває. Готуємо звернення до суду. На допомогу команді Юрія Милобога, якого громада Кривого Рогу вибрала своїм мером, виїхала серйозна група підтримки. Спасибі всім, хто на місці зараз воює за результат. Відбулося вкидання голосів на спецдільницях, де зафіксовано аномальну явку і аномальну підтримку Вілкула-старшого. Зможемо це довести».
Утримати свої позиції «Опозиційному блоку» вдалося в Павлограді. Тут за кандидата від цієї партії, першого заступника міського голови Анатолія Вершину проголосувало 55 відсотків виборців. Представник УКРОПу, 26-річний учасник АТО Євген Терехов здобув 45% голосів. «Ми програли бій, але не війну! Тому продовжуємо працювати так, як у період передвиборної кампанії. Ми об’єднуємося заради спільної мети — процвітаючої країни! І почнемо з нашого міста!» — прокоментував події «Титановий Джексон».
Ще у двох містах Дніпропетровщини, де вибори мера відбувалися в два тури, вони успішно закінчилися для представників «Солідарності-БПП». У Дніпродзержинську, за попередніми даними, перший заступник міського голови Андрій Білоусов (51%) випередив кандидата від УКРОПу Євгена Найду (43%), а в Нікополі в.о. мера Андрій Фісак (59%) зміг перемогти укропівця Дмитра Бичкова.
Львів: старий-новий мер
«Програма у Садового була досить конкретною, натомість план Кошулинського мав розпливчатий характер. Тепер питання — як вибудовуватимуться відносини з міською радою», — експерт
Дмитро ПЛАХТА, Львів
Найбільшою інтригою місцевих виборів у Львові експерти називали: пройдуть перегони за крісло мера міста Лева в один тур чи два. Набрати більше п’ятдесяти відсотків голосів у першому турі Андрію Садовому не вдалося. Як наслідок, на чинного міського голову чекало протистояння з Русланом Кошулинським — колишнім віце-спікером Верховної Ради, заступником голови партії ВО «Свобода».
Для того, щоб переконатися у низькій явці виборців, достатньо було просто пройтися місцевими дільницями. Однак «патрулюванням» тут займався не лише «День», а й місцеві правоохоронці. 15 листопада у Львові та області Національна поліція була переведена в посилений режим роботи.
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
«Правильно, що за першого проголосували!» — гукає бабця своїм знайомим одноліткам (перший номер у бюлетені — Руслан Кошулинський).
Цікаво, що очікування «аби менше крали» серед опитаних львів’ян було чи не найпопулярнішим. «За Садового проголосую. Необхідно менше у власну кишеню класти та більше працювати на громаду. Чомусь у нас усе робиться тільки перед виборами — дороги, наприклад. Однак добре, що хоча б так», — відзначає 45-річний пан Геннадій.
«Кошулинський? Точно, ні. Нам тут у Львові добре відомо, що собою насправді являє «Свобода», — ділиться міркуваннями аспірант Остап.
Серед інших очікувань львів’ян також були: зменшення рівня корупції, вирішення проблеми з громадським транспортом, продовження розвитку туристичної сфери, за рахунок якої «місто може квітнути, пахнути та не в’янути роками», і т.ін.
За результатами опрацювання 98% протоколів, у другому турі переміг чинний мер Андрій Садовий. За нього проголосувало 138 246 виборців (61,1%), а за Руслана Кошулинського — 83 565 виборців (36,9%). При цьому 2% бюлетенів визнано недійсними. Явка у другому турі виборів в місті склала 39%.
«Була інтрига, яка полягала в тому, чи зуміє Кошулинський об’єднати увесь протестний електорат, який неготовий був голосувати за Садового, — відзначає місцевий політолог Анатолій Романюк. — Для цього йому було необхідно опертися не лише на радикальних виборців, а й залучити електорат, який відносять до ліберально-демократичного спектру. Команда Кошулинського не зуміла достатньою мірою побудувати систему роботи саме з цими нерадикальними виборцями. Крім того, була низка інших питань. По-перше, яку команду приведе з собою Руслан Володимирович, а по-друге, якою буде конкретна програма його потенційної діяльності. Він не дав чітких відповідей на ці запитання. Наприклад, програма Садового була досить конкретною, натомість план Кошулинського мав розпливчатий характер».
Тепер постає питання: чого очікувати від нового-старого міського голови та його команди? Романюк відзначає, які, насамперед, виклики постануть перед новообраною міською радою: «Першочергове питання полягатиме в тому, як вибудовуватиметься система відносин мера з міською радою. «Самопоміч» має тут досить високий рівень представництва. Цікаво та важливо, якою постане більшість і хто стане спікером Львівської міської ради. Проблема більшості полягає в тому, чи матимемо ми на домінування «Самопомочі» інструменти стримування і противаг в особі опозиції окремих політичних партій. Це дуже важливий момент. Якщо не буде належної опозиції, яка в доброму розумінні цього слова буде контролювати діяльність виконавчої влади, то матимемо проблеми з абсолютизацією влади».
