Програма «Українська книга» — чи не єдиний реальний інструмент державної підтримки книговидавництва в Україні. Із 2005 року в її рамках було видано сотні найменувань книжкової продукції. Так лише минулого року завдяки бюджетному фінансуванню в 40 млн грн побачили світ 255 видань загальним накладом 495,5 тис. примірників, які надійшли до вітчизняних бібліотек. Увійшли до переліку й дві книги з Бібліотеки «Дня»: «Сила м’якого знака» та «Україна incognita». До слова, згідно з ухваленим Верховною Радою Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи державного управління у книговидавничій сфері» найближчим часом має бути створений Український інститут книги. Програма «Українська книга» увійде до його сфери відповідальності.
Водночас доки питанням опікується Державний комітет з питань телебачення і радіомовлення, чи не щороку порядок формування й власне сам список книжок, які має підтримати держава, зазнає жорсткої критики через свою необґрунтованість та непрозорість. На думку багатьох експертів, у ньому надто часто з’являються випадкові й недостойні видання. До прикладу, минулого року там опинилися книжки новоствореного видавництва «Веселад», засновником якого був 24-річний Тарас Бубнов — за даними журналу «Конфликты и законы», пасинок директора департаменту видавничої справи Держкомтелерадіо Олексія Кононенка. Після скандалу в ЗМІ видавництво «Веселад» з переліку прибрали.
Реагуючи на критику, 2015 року Держкомтелерадіо розробив нову редакцію Порядку реалізації бюджетної програми «Випуск книжкової продукції за програмою «Українська книга». Як розповів у коментарі «Дню» перший заступник голови Держкомтелерадіо Богдан Червак, у ньому були враховані всі пропозиції експертного середовища, видавців та громадських організацій. Зокрема, до трьох було обмежено кількість пропозицій, які може подавати один видавець на один тематичний розділ. Крім обґрунтування суспільної необхідності видання, заявка видавництва має відтепер містити й макет або рукопис майбутнього видання, а також дані про проекти, реалізовані в минулому. Змінилися й принципи формування самої експертної ради, яка займається добором книжок — нові правила мали запобігти можливому конфлікту інтересів. Крім того, був вдосконалений алгоритм визначення читацького попиту, з’явилися нові тематичні розділи, а до критеріїв добору додався ще один — задоволення інтересів соціально незахищених груп населення.
Однак, попри новації, проект переліку видань, передбачених до випуску за програмою «Українська книга» на 2016 рік, який із зауваженнями було схвалено Колегією Держкомтелерадіо й опубліковано на сайті організації, також викликає чимало запитань. Так, зокрема, як підрахували журналісти «Детектор медіа», 9,2 млн грн або п’яту частину від всього бюджету програми (42 млн грн), мають отримати видавництва, які прямо чи опосередковано пов’язані з генеральним директором видавництва «Фоліо» Олександром Красовицьким. Майже півмільйона гривень пропонується віддати зареєстрованій 2015 року громадській спілці «Національний фонд Великої української енциклопедії». Серед її засновників є Профспілка письменників України, яку, за інформацією «Детектор медіа», очолює дружина вже згаданого пана Кононенка. Водночас не потрапили до переліку чимало переможців Всеукраїнського рейтингу «Книжка року», президентської премії «Українська книжка року», а також конкурсу «Найкраща книга України», який проводить сам Держкомтелерадіо.
Із критикою запропонованого проекту переліку видань виступила й Рада директорів державних видавництв. Автори листа до Держкомтелерадіо нарікають, що до нього потрапили видавництва, які не реалізували жодного книжкового проекту, крім виданих за програмою «Українська книга». Натомість із 168 пропозицій державних видавництв до переліку увійшли лише 45.
Щодо деяких пунктів мотиви експертної ради взагалі зрозуміти складно. Яким чином, до прикладу, в переліку опинилася книжка московського письменника Віктора Бонч-Баггоута, про якого вдалося дізнатися лише те, що він публікується на українофобському сайті «Русское поле»? «Я такого автора взагалі не пам’ятаю. — коментує «Дню» письменниця Оксана Забужко, яка стала членом експертної ради при Держкомтелерадіо кілька місяців тому. — У початковому списку було 1447 книжок! Деякі видавництва подавали по 200—300 позицій. Вочевидь, з такою метою, щоб ніхто повністю навіть самого списку не прочитав. Коли мені його надіслали, пояснювала що розібратися в цьому, це щонайменше тиждень роботи. «Ви там як-небудь гляньте», — казали мені. Саме так воно, мабуть, роками й робилося...»
За словами Оксани Забужко, хоча сама ідея державної підтримки книговидавництва — добра, її реалізація перетворилась на хаос. До слова, її як члена експертної ради навіть не повідомили про затвердження остаточного списку. «На прикладі «Української книги» можна зрозуміти як функціонує чи радше дисфункціонує держава, — розповідає письменниця. — На мою думку, передусім мають бути чітко сформульовані вимоги до конкурсу — нині вони не прописані. Перше, про що я сказала — жодних книжок народних депутатів. Народний депутат вас сам «продасть, купить і знову продасть» — державна підтримка йому не потрібна. Крім того, я з жахом з’ясувала, що у нас на державні гроші публікуються комерційно успішні автори, зокрема Сергій Жадан. Хоча ці кошти мають йти на «вдів і сиріт», на нішеві видання, на ті ділянки ринку, де треба заохочувати, стимулювати. Маю на увазі, наприклад, науково-популярну літературу для дітей. Зараз тут у нас прогалина. Нон-фікш, документалістика, представлення української спадщини. Все це — меценатські речі, які має підтримувати держава. Дотування і фінансова підтримка потрібні там, де доводиться розпочинати спочатку. Сьогодні у нас немає культури читання своєї класики, немає жанру біографії, есеїстики. Саме тому все, що було заявлено у цих жанрах — я підтримала».
За словами першого заступника голови Держкомтелерадіо Богдана Червака, в остаточній версії переліку видань «Української книги» зауваження і критика, які пролунали, будуть враховані. «Переконаний, що ми маємо збалансувати видатки, — розповідає пан Червак. — Не може бути так, що левова частка бюджетних коштів спрямовується одному видавництву або окремій групі видавництв. Друга слушна претензія — перелік книжок має відповідати назві програми «Українська книга». Наприклад, я категорично проти того, щоб Українська держава фінансувала твори письменників, які живуть у РФ і пишуть російською мовою. В попередню версії переліку не потрапили видання книжок, приурочених до 75-х роковин трагедії Бабиного Яру, книжка кримськотатарською мовою, книжки шрифтом Брайля. На мою думку, ці пропозиції мають увійти до програми. Є зауваження щодо видання творів Михайла Грушевського, Івана Франка. Переконаний, що ми також маємо підтримати праці Інституту української мови НАНУ, зокрема словники. Крім того, я буду рекомендувати експертній раді вилучити з переліку маловідомі, сумнівні видавництва, які, крім як у межах програми «Українська книга», жодних книжок не видавали». Богдан Червак також погоджується з думкою про те, що логічною була б поява в програмі видань, які перемогли цього року в державних конкурсах і рейтингах.
«Слід розуміти, що перелік формує не Червак, і не Держкомтелерадіо, — продовжує посадовець. — Його формує експертна рада, в яку входять видавці, громадські діячі, культурологи, письменники. Цього року її склад змінився наполовину. На мій погляд, тепер вона підходить до процесу об’єктивніше. Нині лунає критика вже щодо нової редакції Порядку реалізації програми «Українська книга». Я з цим змирився, адже критикувати будуть завжди. Водночас ми закликаємо людей надавати свої пропозиції. Якщо вони насправді слушні, ми готові доопрацювати процедуру ще раз».
Учора в Держкомтелерадіо відбулося засідання експертної ради, яка мала врахувати критичні зауваження, які пролунали, й внести в перелік відповідні зміни. Затвердити ж остаточний список уже незабаром має засідання колегії Держкомтелерадіо. «День» стежитиме за розвитком подій.
