Минулої неділі в Росії відбулися організаційні збори нового руху — «Нах-Нах: голосуй проти всіх», повідомила «Новая газета». Його громадянська позиція вельми нагадує українську історію з «противсіхами», лише з невеликими поправками. Хоча поява цього феномену в обох випадках — закономірна, історія «противсіхства» в Україні та Росії — різна. В Україні суспільство спочатку обирало з двох зол, потім з двох кошмарів, а на останніх виборах... А на останніх виборах з’явилися «противсіхи». Хоча один з ідеологів руху «Нах-Нах», автор «Новой газеты» Дмитро Биков пише про те, що четверте, раніше невідоме порося зі знаменитої казки (яке і є втіленням руху) мешкає поблизу одного вулкана в Латинській Америці, ми можемо припустити, що його місце мешкання — десь в Україні.
До руху «Нах-Нах», зокрема, долучилися письменник і журналіст Дмитро Биков, глава руху «На захист Химкінського лісу» Євгенія Чирікова, письменник і публіцист Віктор Шендерович, політики Борис Нємцов і Володимир Рижков, журналісти Павло Шеремет, Володимир Корсунський, Ольга Романова, Олександр Риклін, Нателла Болтянська, музичний критик Артемій Троїцький, Олена Ходорковська (перша дружина Михайла Ходорковського), адвокат Вадим Прохоров, активісти «Солідарності» Михайло Шнейдер і Іван Тютрін, кліпмейкер Іван Парфьонов (син журналіста Леоніда Парфьонова). Учасники руху закликають прийти на вибори, перекреслити бюлетень і написати: «Геть шахраїв і злодіїв».
«Нах-Нах» — не назва, а емблема, головний символ, віртуальний персонаж, чиїм зображенням буде прикрашено листівки, футболки та значки. Порося Нах-Нах — те саме четверте, про якого знають лише найбільш просунуті казкарі. Перше порося побудувало будинок із соломи, друге — з гілочок, а третє — з камінчиків. Двох з’їли, а третє опинилося в облозі. Порося Нах-Нах було, імовірно, прихованим даосом — воно сказало вовкові чарівне слово чи взагалі не помітило його. Щодо місця мешкання поросяти, то думки розійшлися, але я гадаю, що воно живе біля одного вулкана в Латинській Америці», — пояснює в своєму матеріалі Дмитро Биков, який запропонував це порося як емблему.
Від його імені літератори — учасники руху — вестимуть передвиборчий блог, а його життєпис і пригоди можуть вигадувати всі, хто бажає.
«Я вже вислухав певну кількість думок про те, що порося та його ім’я — це стьобно, несерйозно, відтягне голоси у опозиції, підкине їх «Единой России», скомпрометує боротьбу з режимом і так далі, — пише Дмитро Биков. — Боюся, що саме нудотна серйозність компрометує боротьбу з режимом найбільше. Легко відбутися жартами, сказавши, що НАХ — це Незалежна асоціація художників, бо саме митцеві найпотрібніша творча свобода, — але ж ми говоримо по суті. У такій розмові безглуздо вдавати, нібито з «ними» — нинішніми господарями країни й виборів — можна грати й вигравати. Вони грають без правил, причому в найкращих традиціях дворової етики, усім іншим нав’язують єзуїтську систему обмежень. Переможець грудневих і березневих виборів наперед визначений. Наразі потрібно не країну рятувати, а душу. А врятувати її можна сьогодні якомога жорсткішою та якомога більш розкріпаченою іронією — не над конкретними людьми, а над усією незмінною системою, яка вже не справляється з жодним викликом і, як і раніше, може лише самовідтворюватися.
Розмови про те, що Нах-Нах — це грубо й нежіночно, нехай ведуть люди, які не можуть у блозі написати два слова без граматичних помилок. Зовнішні форми етикету особливо значущі для людей примітивних, грубих і нетактовних — це доведено досвідом; вибори Матвієнко з дев’яностовідсотковими результатами їх слух не ображають, а Нах-Нах їм, бачся, недобрий. Можу зрозуміти людей, які черпають самоповагу в нескінченно серйозній — і страшенно ризикованій, як їм здається, — опозиційній діяльності, унаслідок якої вдасться відтягнути в панівної партії 0,000001 відсотка, що й стане запорукою грядущої демократизації. Але мені здається, що боротьба з системою на полі системи є не серйозне, а найсмішніше й найпринизливіше заняття — а одне порося Нах-Нах оздоровить виборців швидше, радикальніше й веселіше за тисячу антикорупційних розслідувань.
Будьмо чесні: ця гра не для того, щоб вигравати. Це для того, щоб повеселитися. Бо безсилі вони лише проти сміху, який давно вже, будьмо відверті, є єдиною нормальною реакцією на російське політичне життя».
До речі, в інтерв’ю «Дню» про свою участь у русі «Нах-Нах» розповів Борис НЄМЦОВ.
— Річ у тім, що в нас у країні немає виборів як таких. Неважливо, як люди голосують, важливо, як рахують. Так ще Сталін говорив. Голова нашої виборчої комісії Чуров «намалював» Валентині Матвієнко 97% підтримки. Отже, громадянського вибору в Росії немає. Тому ми пропонуємо брати участь не у виборах, а в протесті. Якщо мільйони людей проголосують проти всіх, то це продемонструє, що вибори в Росії — абсолютний фарс.
Повний текст інтерв’ю з Борисом Нємцовим читайте в «Дні» наступного тижня.
