Нечисленні, але тим більш дорогоцінні ліберали Росії, західники і антипорадники, дивлячись на одурілу країну, зневірюються в історії і в собі. Одні попливли чи то на філософському, чи то на бізнесовому пароплаві. Ретірада. Анабасіс. Виїжджати потрібно за свій рахунок, чекісти більше не оплачують каюту до Гамбурга. І це лише початок.
Довгі роки, можливо, десятиліття, лібералам доведеться спостерігати торжество хамського, охлократичного порядку, бо путінська диктатура — це диктатура черні за мандатом черні. Немає різниці між владою Натовпу і натовпом Влади. Це не буде Захід, це буде азіатчина. Про «азіатський спосіб виробництва» знав навіть Маркс і був нажаханий нашими намірами будувати в Росії соціалізм. До речі, ті ліберали, які залишаються, опускаються або до служіння (тобто прислуговування) владі на самому холопському рівні («Права справа», Микита Бєлих, купа мала діячів мистецтва) або до співпраці з червоно-коричневими («марші незгідних», «Національна асамблея», «Інша Росія»), повторюючи помилку інтелігенції старої Росії — з 1905 року і до лютого 1917-го.
Ліберали повинні взяти себе в руки, інакше вони знову заслужать презирство сучасників і прокляття потомства. По-перше, ліберали повинні сьогодні на-плювати і на його про них думку, щоб мати можливість зробити щось для цього народу завтра. Треба забути про рейтинги і перемогу на виборах. На виборах ви-грають червоно-коричневі популісти, які обіцяють бублик, а дають дірку від нього. Або дармоїди влади.
Революція зверху нам не світить у найближчі 50 років. Єльцини і навіть Горбачови не часто з’являються на світ і ще рідше співпадають з Рейганами або ГКЧП і падінням утричі цін на нафту. Та й нам для нової революції зверху знадобилося б поєднання Столипіна, Франка, Мілюкова і Гавела. А це гібрид, який жодним чином не виведеш ні в якій лабораторії.
Значить, залишається демократична революція знизу. Найрідкісніший варіант! Нідерландська революція XVI століття з Вільгельмом Оранським і Тілем Уленшпігелем, американська революція XVIII століття з Джефферсоном, Патріком Генрі і Конституцією, «співаюча» революція в країнах Балтії, оксамитова в Чехословаччині... Усі вони були національно-визвольними, а належить звільнитися від самих себе, від ординської та візантійської традицій, від холопства, шукання і звірства, від імперського шаленого жлобства, від слов’янської лівої комунітарності, від пихатості і прагнення повчати.
Ліберали повинні посадити Росію за парту — назавжди, можливо, і вже точно на століття. Вчитися у Заходу. Вчитися працювати, обирати, цінувати свободу, робити добро, поважати себе та інших, не кидати сміття на бруківки, мити тротуари шампунем, жаліти тварин, дітей, інвалідів і старих, нічого не просити в «держави». Не потрібно пропонувати народу ковбасу замість свободи. Нічого не треба пропонувати, крім свободи і прав людини. А їжу потрібно заробити. Немає права на їжу.
Ліберали повинні засвоїти, що демократія — це не народовладдя. Народовладдя може при-звести і до фашизму, і до комунізму. Демократія — це влада проінформованого народу, який готовий зібратися під святе знамено лібералізму. Декларація прав людини, Пакт про громадянські і політичні права, американська конституція — ось Євангеліє західника, російського ліберала.
Ліберали повинні стати місіонерами, прогресорами, пророками. І бути готовими до того, що подяка буде на небесах, а не на землі. «Розповсюджувати я став любові й правди чисті вчення — в мене всі ближні мої кидали скажено каміння». Зараз відбувається відлив, і немає сил, здатних зупинити сили місячного тяжіння. Але ліберали повинні стояти, як маяки, чекаючи неминучого приливу. Через 10 років. Через 50. Через 100. Тоді народ почне шукати берег, і ліберали вкажуть його. Берег лібералізму, берег індивідуалізму та свободи. Тоді й трапиться те, що ми всі плануємо: дострокові парламентські вибори. Або кампанія громадянської непокори. Свобода, капіталізм, Нюрнберзький процес.
А поки ліберали не повинні не лише співпрацювати з владою, але й вітатися з нею. І повинні пам’ятати, що у світі немає інших цінностей, крім ліберальних, і жодного іншого шляху, крім західного. Поки народ не прийме ці цінності добровільно, демократія буде трагедією, передусім для демократів, і тріумфом для комуністів та неонацистів.
Народ повинен зжити в собі імперську хворобу і стати дуже скромним — як стали скромними і пристойними німці, які не мріють більше про рейх. Упокорення, покаяння, ненависть до радянського минулого, до помилкових перемог, до Сталіна і СРСР — ось той підручник, що ліберали повинні принести в той клас, яким стане Росія, що покаялася. До речі, цю місію вже 21 рік виконує маленький, усіма кинутий і висміяний Демократичний союз.
Ліберали повинні підняти знамено лібералізму на горбі й стояти під ним до кінця, не впустивши його й не заплямувавши. Не вірити, не боятися, не просити, не брехати. Не здаватися. Зберегти Прометеївський вогонь. Стати гонителями комуністичної ідеї у всьому світі, домогтися оголошення компартій поза політичним законом, поза виборами, і те саме проробити з націоналізмом — ось чим повинні зайнятися ліберали.
Віктор Шендерович не правий: правила гри — це ще не все. Хороша лише та гра, яку виграють люди (тобто ліберали), а не монстри (тобто нацисти й комуністи). Граємо ми не лише за себе, а за країну, і граємо не на гроші, а на долю. Тут програшу бути не повинно. Словом, ліберали повинні зберегти чистими й руки, і помисли. А інше все прикладеться, як учив Окуджава.
