Між Росією і Казахстаном виникли точки напруження. Обидві країни ніяк не можуть домовитися про використання космодрому Байконур для запусків російських супутників. Хоча міністри закордонних справ Росії Сергій Лавров і Казахстану Ерлан Ідрісов завірили, що просто є робочі моменти, які вимагають обговорення. Зокрема, останній заявив, що «жодного скандалу немає». Щось не дуже віриться у світлі подальших подій.
Почнемо з переведення казахської мови на латинську графіку. У Москві офіційно на це ніяк не відреагували, але преса певного політичного спрямування щосили загострювала це питання. В принципі, латинська графіка більше пасує тюркським мовам. Таке рішення прийняв ще перший з’їзд тюркологів у Баку 1927 року. Першою такий перехід здійснила Туреччина. У СРСР, наприклад, до 1939 року татарська мова користувалася латинською графікою. Потім все перевели на кирилицю. Азербайджан 2005 року перейшов на латиницю. Тепер прийшла черга Казахстану. Враховуючи, що судові інстанції заборонили перехід на латиницю тюркським народам Росії, у рішенні Казахстану, члена Митного союзу і інших євразійських об’єднань, багато хто в Москві вбачає політичний акт. Хоча Ерлан Ідрісов із посиланням на президента Нурсултана Назарбаєва на прес-конференції заявив, що переведення казахської мови на латиницю не говорить про зміну геополітичних інтересів його країни. Може і так, але осад у декого в сусідній країні залишився.
Скандал довкола Байконура розпочався ще в кінці грудня торік. Згідно з постановою уряду Казахстану кількість погоджених стартів ракети-носія «Протон» було зменшено до 12 замість 17. Офіційно це пов’язано з проблемами забруднення довкілля.
Екологічні проблеми, поза сумнівом, присутні, але не вони є основними. Як заявив глава «Казкосмоса» космонавт Талгат Мусабаєв у грудні на засіданні нижньої палати парламенту, «Угода щодо оренди «Байконура» була ухвалена 1994 року і відпрацювала своє. Президент Нурсултан Назарбаєв поставив завдання розробити новий всеосяжний договір щодо комплексу «Байконур». Орендна плата Росії за Байконур становить 115 млн. доларів на рік. Угоду укладено на 50 років, але тепер в Астані вирішили розпочати її перегляд.
У відповідь Міністерство закордонних справ Росії оголосило ультиматум Казахстану у відповідь на обмеження запусків ракет з Байконура. Цікаво, що Сергій Лавров назвав поставлену вимогу «звичайним нотним листуванням». У разі, якщо влада Казахстану не перегляне своє рішення, Росія загрожує припинити співпрацю в усіх спільних проектах у сфері запуску космічних апаратів.
Маховик протистояння, незважаючи на офіційні спростування, продовжував розкручуватися.
Міністерство нафти і газу Казахстану підготувало два варіанти постанови уряду. У першому передбачається повна заборона імпорту високооктанового бензину і дизельного палива на півроку, а в другому — про введення «кількісного обмеження» на той же термін. Документи передбачають закріплення за державним «Казмунайгазом» статусу оператора ввезення нафтопродуктів з Росії.
Зараз на ринку нафтопродуктів Казахстану спостерігається дефіцит через реконструкції найбільших НПЗ — Павлодарського і Чимкентського. Протягом минулого року з Росії було імпортовано 1,3 млн т нафтопродуктів без сплати експортного мита в рамках Митного союзу. За міжурядовою угодою натомість Казахстан має поставляти нафту. На колегії міністр нафти і газу Казахстану Сауат Мінбаєв повідомив, що «Казахстан має поставити до Росії 1,2—1,5 млн т нафти за імпортовані 2012 року нафтопродукти. Зрозуміло, з оплатою, але ціна на цю нафту нижча, ніж експортна ціна в далеке зарубіжжя». За його словами, такі умови можуть вплинути на зниження доходів бюджету країни. У результаті цього року Казахстан у десятки разів збільшуватиме обсяг більш вигідних толінгових операцій з Китаєм. Торік обсяг переробленої там нафти становив 500—600 тис. т. Хоча, зазначив Сауат Мінбаєв, весь обсяг імпорту з Росії поки замінити неможливо.
Якщо проаналізувати конфлікти, що виникли, то за ними проглядаються не лише фінансові й комерційні, але і політичні проблеми.
Координатор регіональних програм Інституту сходознавства Російської академії наук Олександр Князєв вважає, що «Поступове перетворення Митного союзу на реальність активізувало в Казахстані різні внутрішні сили — від прикордонного криміналу до націонал-патріотів, — які виступали проти інтеграції. Чимало незадоволених і в легальному бізнесі, чиї умови роботи не вписуються в нові обставини. Досить болісно відбився інтеграційний процес на соціальній сфері... Нурсултан Назарбаєв не може не зважати на ці чинники протидії. Звідси, зокрема, ряд його заяв, які інколи прямо суперечать ідеї євразійської інтеграції».
Додамо до цього серйозне розмежування в казахстанській еліті. В ній існують не лише проросійські, але прозахідні і прокитайські угрупування. Останнім тісна інтеграція з Росією абсолютно не потрібна. Казахстан дуже багатий на корисні копалини і на них завжди знайдеться покупець. Тим паче, що китайський ринок за багатьма параметрами набагато більш місткий і вигідний. Додамо до цього посилення боротьби за головний пост у країні з врахуванням віку Нурсултана Назарбаєва. Отже дуже сильні обійми північного сусіда багатьом не до душі в Астані й вони б хотіли дещо дистанціюватися, у тому числі і в економічній сфері.
Говорити про розрив між Росією і Казахстаном, принаймні, передчасно. Проте Митний союз піддається серйозним випробуванням. Як зазначив керівник Асоціації прикордонної співпраці Олександр Собянін, «причина розбіжностей в недовірі й омані — і Росія, і Казахстан недостатньо є чесними один з одним. Важко уявити, щоб Москва ризикнула поводитися так само з Індією чи Китаєм».
Якщо Росія тоном диктату говорить зі своїм найближчим союзником, то як розмовлятимуть з Україною в разі її приєднання до МС, уявити зовсім неважко. І про це слід було б подумати прихильникам безоглядного руху України у східному напрямі.