Санкт-Петербург широко, з імперським блиском відзначає 300 років своєї історії; яка вирізняється, зокрема, тим, що з самого моменту заснування міста в його житті помітні впливи західного світу, зв’язки із західними людьми. Українці також поклали свій камінь у стіни міста на Неві; багато українських кісток закладено в його фундаменти. Сьогодні в Санкт-Петербурзі мешкає майже 200 тисяч українців, 39% яких вважають українську своєю рідною мовою; тут існують численні об’єднання, такі як «Українська національно-культурна автономія Санкт-Петербурга»; відновлене і дореволюційне «Петербургское Украинское общество им. Тараса Шевченко».
Товариство ім. Тараса Шевченка з любов’ю уклало «шевченківську» мапу Санкт- Петербурга, де позначено місця, пов’язані з життям і творчістю Тараса Шевченка. Зробимо невеликий хронологічний тур цими місцями.
Перша петербурзька адреса 17-річного Тараса, привезеного до міста своїм паном, — вулиця Мохова, 26, у домі Щербакова. Невдовзі поміщик Енгельгардт, згідно з невідступним проханням хлопця, «законтрактовал его у живописных дел цехового мастера, некоего Ширяева», як пише поет у своїй російськомовній «Автобиографии». Потім він переїхав на Загородній проспект, на горище ширяєвського дому, де прожив понад шість років. Сьогодні на цьому домі встановлено меморіальну дошку.
Важливим місцем у долі Шевченка є славетний Літній сад, куди він «в светлые летние ночи бегал рисовать с безобразных неуклюжих статуй (Достойное украшение Петрового сада!). В этом же саду начал он делать этюды в стихотворном искусстве, из которых напечатал только «Причинну». 1836 року, в одну з таких білих ночей, Шевченко зустрівся з художником Іваном Сошенком, «братські стосунки» з яким збереглися на все життя. Ця зустріч певною мірою визначила подальшу долю 22-річного поета та художника. Сошенко зацікавив долею талановитого хлопця конференц-секретаря Академії мистецтв Григоровича, поета Жуковського, наближеного до царського двору, а також живописця Карла Брюллова (Шевченко завжди називав його «Великим»). Прогресивні петербуржці уклали «змову» — викупити кріпосного Шевченка у поміщика Енгельгардта.
В Анічковому палаці на Невському проспекті в царському сімействі відбулася лотерея — розиграш портрета поета Жуковського, спеціально написаного Брюлловим заради викупу поета із кріпосної неволі. На виручені 2500 рублів асигнаціями була куплена свобода Тараса Шевченка (1838 рік, 22 квітня).
У цей час Шевченко мешкав на 4-й лінії Василівського острову; там він написав поему «Катерина» (1838 — 1839).
На шевченківській мапі Санкт-Петербурга позначено Академію мистецтв, де поет «посещал классы Академии художеств и вскоре сделался одним из любимых учеников-товарищей Карла Брюллова… Совершился быстрый переход с чердака мужика-маляра Ширяева в великолепную мастерскую величайшего живописца нашего века». В Академії він і мешкав, туди ж повернувся після заслання. У своєму щоденнику «Журнал», писаному в засланні, поет часто пише: «Видел во сне Академию художеств». Після повернення із заслання він отримав тут звання академіка з гравіювання по міді. 1964 року в Санкт-Петербурзькій Академії мистецтв влаштовано кімнату-музей Тараса Шевченка.
Одночасно з навчанням у Академії мистецтв Тарас Шевченко слухав лекції у Санкт-Петербурзькому університеті — на тій самій набережній Неви Василівського острова. Він став людиною різнобічно освіченою, зосібною, був тонким знавцем і цінителем західного мистецтва — живопису, музики.
В Аптекарському провулку Санкт-Петербурга колись розміщувалася редакція українського часопису «Основа», де друкувалися перші вірші Шевченка, а на 5-лінії Василівського острова в домі Костюрина в 1840 — 1844 роки Тарас написав поеми «Гайдамаки», «Сліпа», «Гамалія», «Сон». Тут встановлено меморіальну дошку.
Перша книга поета «Кобзар» надрукована 1840 року в типографії Фішера на Італійській вулиці. Було тоді автору 26 років.
Ще одне доленосне санкт-петербурзьке місце — 1847 року перед відправкою у солдати і заслання поета тримали у попередньому ув’язненні Третього відділення на Фонтанці. Тут він написав цикл «В Каземате. Моим соузникам посвящаю».
На півночі Василівського острова, на Смоленському цвинтарі знаходиться місце першої — до перепоховання поета «на Вкраїні милій» — могили Тараса Шевченка (1861). 1989 року тут встановлено пам’ятний знак — великий камінь. Помер Тарас Шевченко у віці всього 47-ми років.
Недалеко від Смоленського православного кладовища сьогодні є вулиця, яка носить ім’я українського поета. А у приміщенні училища для глухонімих на вулиці Гороховій 1898 відбулося перше зібрання Петербурзького українського товариства ім. Тараса Шевченко.
У 20-ті роки за проектом скульптора Яніса Тільберга поряд із сучасною станцією метро «Горьковськая» було встановлено перший петербурзький пам’ятник поету з написом: «Великому украинскому поэту-крестъянину (1814 — 1861) великий русский народ». Пам’ятник було виконано у гіпсі; він швидко зруйнувався і був демонтований.
2000 року на Каменеостровському проспекті Петроградської сторони встановлено новий пам’ятник Тарасу Шевченку у бронзі. Це подарунок автора — скульптора Леоніда Молодожанина, громадянина Канади. На відкритті пам’ятника були присутні український і російський президенти.
