Платон, V-IV ст. до н.е.
Політична ситуація в нашій країні з кожним днем все більше нагадує гігантський театр абсурду, з якого глядачі не мають можливості вийти хоча б для того, щоб ковтнути свіжого повітря. Нескінченна п’є с а, яка грається на сцені, не має логічного сюжету; її герої — лиходії і праведники — нескінченно міняють амплуа і маски, а на додачу мають схильність постійно воскресати з мертвих. Події розвиваються там зачарованим кимсь колом і в непроглядній темряві, а фінал, очевидно, не передбачається зовсім. У цій ситуації природно звертатися до історії, до думок і висловлювань мудреців минулих епох, які вміли аналізувати «ярмарки марнославства» свого часу, хоча це не справляло помітного впливу на події — у всі часи...
Платон: «Піфагорійці (V ст. до н.е.) вважають, що благо завжди визначене і обмежене, тоді як зло — невизначене і необмежене».
Платон: «Правило правил і найголовніший закон законів полягає в тому, що всяка людина зобов’язана коритися законам країни, в якій живе».
Монтень: «Ті, хто розхитує державний устрій, частіше за все першими гинуть при його руйнуванні».
Черчілль: «Там, де існує десять тисяч розпоряджень, не може бути ніякої поваги до закону».
Невідомий автор-практик: «Якщо судиш згідно із законом — забудь про справедливість, якщо судиш по справедливості — забудь про закон».
Роллан: «Жодне суспільство не встановило досі закони проти дурості».
Наполеон I: «Любов до батьківщини — перша гідність цивілізованої людини».
Мартен дю Гар Роже: «Батьківщина — це, мабуть, передусім — мова».
Мадзіні: «Батьківщина — дім людини, а не дім раба».
Бенджамін Франклін: «На батьківщині у тебе окрім сучасного є минуле й майбутнє. У чужому краю — одне лише сучасне».
Сантаяна: «Ногами людина повинна врости в землю своєї батьківщини, але очі її нехай оглядають увесь світ».
Фуллер: «У безглуздій грі не виграє ніхто».
Арістотель: «Краще битися серед небагатьох добрих людей проти безлічі поганих, ніж серед безлічі поганих проти небагатьох добрих».
Козьма Прутков: «Навіщо, — говорить егоїст, — я працюватиму для нащадків, коли вони зовсім нічого для мене не зробили?».
Гете : «Де дурість — зразок, там розум — безумство».
Шолом Алейхем: «Хворий — видужає, п’яний — протверезиться, чорноволосий — посивіє, але дурень залишиться дурнем»
Буало: «Всякий дурень знайде ще більшого дурня, який стане ним захоплюватися».
Рабле: «Якщо ти не бажаєш бачити дурнів, розбий, передусім, своє люстерко».
Чаплін: «Кількість дурниць, що здійснюються за велінням розуму, набагато більша, ніж кількість дурниць, що здійснюються через дурість».
Гейне: «Мудрість існує в однині і має точні межі, а дурниць — тисячі і всі вони безмежні».
Гейне: «Мудрі люди обдумують свої думки, дурні — проголошують їх».
Гете: «Немає нічого небезпечнішого за дурня, який намагається зобразити розумного».
Гете: «Немає такої дурниці, яку не можна було б виправити за допомогою розуму, і немає такої мудрості, яку не можна було б зіпсувати за допомогою дурості».
Шіллер: «Проти дурості безсилі навіть боги».
Шамфор: «Бувають красиво вбрані дурниці, як бувають дуже добре вдягнуті дурні».
Цицерон: «Помилятися властиво всякому, але наполягають на своїй помилці лише дурні».
Фуллер: «Дурна та риба, що потрапляє двічі на одну і ту ж приманку».
Франклін: «Шахрайство і віроломство — прийоми дурнів, у яких не вистачає розуму на те, щоб жити чесно».
Флобер: «Те, що погано розуміють, часто намагаються пояснити за допомогою слів, яких не розуміють зовсім».
Стендаль: «Криваві дурниці непоправні».
Публій Сір: «Всякий божевільний вважає божевільними всіх інших».
Наполеон I: «У дурня є одна велика перевага перед розумним: він завжди задоволений собою».
Лукіан: «Один доїть цапа, а інший підставляє решето».
Лукіан: «Осел і в левовій шкурі ревтиме по-ослячому».
Ловелл: «Тільки дурні і небіжчики ніколи не змінюють своїх думок».
Лінкольн: «Безрозсудно міняти коней під час переправи через річку».
Дарк: «Між бажанням і жалем майже завжди знаходиться місце для дурості».
Грасіан: «Всі дурні вперті, а всі упертюхи — дурні».
Бальзак: «Думати, що всі люди чесні, — безглуздо, але вважати, що чесних взагалі немає — більш ніж безглуздо».
Жільсон: «Коли бачиш, що навколо тебе — одні божевільні, то не зайвим буде і самому звернутися до лікаря».
Невідомий автор: «Божевільний, який зображає генія, завжди має певний шанс, що йому повірять».
Абу-ль-Фарадж: «Дурні помічають лише промахи людей і не звертають уваги на їхні чесноти. Вони подібні до мух, які норовлять сісти лише на запалену частину тіла».
Лев Толстой: «Люди здаються один одному дурними переважно від того, що хочуть здаватися розумнішими за самих себе».
Грімм: «Сліпий фанатизм дурної людини може наробити зла більше, ніж зусилля двадцяти шахраїв, які об’єдналися разом».
Вольтер: «Якщо людина дурень, то це надовго».
Платон: «Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під чиєюcь владою. Там же, де закон — владика над правителями, а вони — його раби, я вбачаю порятунок держави і всі блага, які тільки можуть дарувати державам боги... Ніяка людська природа неспроможна необмежено правити людськими справами без того, щоб не переповнитися зарозумілістю і несправедливістю».
